Глава 53 Чародійка усіх світів

Ну звісно! Це всього лише пам'ять. 

Таїс постояла, завмерши, чекаючи, що голос скаже ще що-небудь. Та  він нічого більше не сказав.

 – Відкривати портали зусиллям волі? Авжеж! – пирхнула дівчина.

Хоча, чому б і  ні? 

Адже вона щойно  ось так запросто перемістилася з Дольвена в Загублене підземелля. Сама не зрозуміла, яким чином. Здається, десь у підсвідомості промайнула думка і  відразу збулася.

До того ж, тепер  вона має  руни, а на додачу   і  цей камінь від кулону. 

Цікаво,  а  якщо їх з'єднати?

Таїс знову висипала руни, розклала їх кругом на столі. У середину помістила порожню руну, а камінь, не придумавши нічого кращого, просто поклала зверху на неї і накрила своєю долонею.

Потримала так трохи. Але нічого не відбувалося…

– А чого, власне, ти очікуєш? –  усміхнулася сама собі.

Треба ж такого! Уявила, що вона  вiдьма наймогутніша! Чародійка усіх світів. 

Повільно підняла долоню,  тричи  провела  над колом із рун.  

І тихо скрикнула від переляку, від подиву. 

Каменьці  затремтіли,  вкрилися дрібними тріщинками.  А потім символи, накреслені на них, почали відділятися від поверхні. 

Таїс дивилась немов заворожена. 

Здавалося, що будь-який рух у ній завмер: кров перестала бігти  по венах, серце зупинилося, відпала потреба дихати.

Натомість життя їй давало щось інше –   таємниче і незрозуміле.

Руни, схожі на золотисті відбитки, повільно піднялися в повітря і крізь шкіру долоні просочилися в тіло, а на столі залишилися тільки порожні  гладиші.

– Що за маячня? –  пробурмотіла Таїс.

Порожня руна клацнула, розкололася на дві частини.

Камінь  полетів донизу, покотився і, задзвенівши, зник у густій пітьмі під стіною.

Таїс  почала нишпорити,   намагаючись  його намацати. 

І  за мить намацала   повноцінний кулон на  сріблястому ланцюжку –  такий, яким  він був колись...

Анітрохи не дивуючись, одягла кулон на шию. Прислухалася до відчуттів.  Нічого – ні  стуку серця, ні думок, ні почуттів…

Розкрила долоню,  крізь  яку  проникли у її тіло  рунні символи  і піднесла до очей. 

По всій руці пробігало тьмяне, дрібне світіння, воно  то  трохи згасало, то спалахувало яскравіше.

Зір! Вона і так могла бачити в темряві,  а  тепер ця здатність покращилася в рази.  

Таїс бачила кожну найдрібнішу тріщинку, кожен вигин у стіні, бачила, немов у сповільненій зйомці, як росте, обліплюючи стіну, дрібний вологий мох. 

Чорні густі тіні в кутах злякано тікали від її погляду. 

І несподівано  серце її знову забилося:  квапливо, гулко, і в кожному його ударі чулося: сила, сила, сила...

Таїс  продовжувала пильно розглядати   стіни. І скоро зрозуміла, що може бачити крізь товщу каменю.

–  Отакої! – захоплено прошепотіла вона.

Але людська сутність усе ще відгукувалася в її душі. 

І від того  раптом набуті можливості,  здавалася  вражаючими, просто неймовірними.   Кому  ще з людей діставалося таке щастя!

Таїс жваво озирнулася на всі боки. 

Отже. Що маємо? 

Вона   навіщось перенеслася в Загублене підземелля, увібрала в себе силу рун, і тепер не потрібно  вигадувати  комбінації, оскільки всі вони палають, вирують  у її крові.

А на додачу – кулон, який повернувся до неї цілим і неушкодженим.  Це може означати тільки одне –  сила їй  підкорилася.

Руни і кулон...

Таїс приклала долоню з  розстопиреними  пальцями до теплого каменю. 

Згадалося, як відкривала портал вперше, разом з Аівіром. 

Та зараз це були зовсім інші відчуття,  тому що  всі потоки енергії Таїс пропускала через себе.

Почувалася майже всемогутньою.

Але разом з тим, тілом пробігало надривне, болюче биття.  

І знову, в котрий  вже раз – начебто тисячі крижаних голок  почали безперервно встромлятися в кожну, напружену до краю,  клітинку її тіла.