Глава 39 Зміїна дипломатія

Елвіл  терпляче очікував в залі для малих прийомів.  

Роф якийсь час спостерігав  за ним з потаємної кімнати, намагаючись визначити, з яким настроєм  прибув король ельфів,  але той мав доволі  спокійний вигляд, навіть жодного разу   брови не зсунув.

Роф  увійшов  до зали  з самими  доброзичливим  виглядом.

Вони обмінялися формальними, нічого не значущими привітаннями.

–  Наскільки я розумію, це приватний візит? – поцікавився Роф.

–  Приватний.

Роф тут же змахнув з обличчя офіційну маску.

– І що тобі потрібно?  

Елвіл смерив Владику повільним, пильним поглядом і сказав прямо:

– Таїс належить ельфам. Точніше, вона сама вільна обирати, де їй бути. Ви не мали права її викрадати.  Не мали права вторгатися в Дольвен.   Це проти всіх законів і правил.

–  Проти правил? –  Роф усміхнувся: хижо, по зміїному. 

І  вирішив змінити тактику.  

А раптом вдасться домовитися полюбовно? 

Сварку з ельфами можна затіяти коли завгодно, а так матиме час підготуватися.

– Із будь-якого правила є виняток. У будь-якому законі є згадка про крайню необхідність. До того ж, я не з палацу її забрав і не з якогось ельфійського будинку. Отже, на приватну територію не вторгався.

– Чому саме Таїс?

Роф і оком не кліпнув.

–  Сподобалася. Запала в серце. Таке буває!

–  Як ти взагалі дізнався про дівчат?  

Раніше Елвіл про це не думав, але тепер, дивлячись у гордовите обличчя зміїного владики, який щосили намагався здаватися безтурботним, Елвіл зрозумів: у його королівському палаці діють  шпигуни.

Роф спробував викрутитись. Видавати своїх інформаторів він не збирався:

– Пощастило… Збіг обставин, таке інше…

– Не бреши! –  перебив його Елвіл, – Навіщо тобі Таїс? Що в ній особливого?

Роф люто вишкірився. Зрозумів  – полюбовно не вийде.

– Особливого? А ви самі навіщо викрали її зі світу людей? За яким таким законом?

– Прикре непорозуміння.  Тому я і хочу все виправити. Повернути дівчину туди, де їй і місце, – голос Елвіла був спокійним, впевненим.

Роф не втримався, прогарчав:

– Де їй місце – тепер мені вирішувати…

– Помиляєшся, – холодно відповів Елвіл. – Ти її викрав зрадницьки,  і жодного відношення до її долі не маєш.

Роф примружив злі очі. 

Шкода, що ельфа так просто не вбити!

– Гаразд! Нехай вона сама визначить, де їй краще  – тут чи там! –  спливаючи ненавистю, відрізав він.

Єдиний вихід, щоб ельфи  відступилися від обраної –  змусити  Таїс  заявити вголос, ніби  вона хоче залишитися тут. Тоді  Елвіл нічого не зможе вдіяти.

Та  чи скаже? 

Скаже, куди дінеться! Є дуже надійні методи  принудити  будь-кого зробити  будь що.

Просто потрібно трохи часу...

– І де ж Таїс? – запитав Елвіл, – Я  повинен   побачити її і переконатися, що вона ні в чому не відчуває потреби.  

– Вона на прогулянці зараз.Свіжим повітрям дихає.  Але незабаром ти її побачиш, – Роф широко посміхнувся, –  І запевняю, все відбувається виключно за її бажанням!

– Подивимося…

Чуйний слух обох зловив дивний рух у глибині замку.

І за кілька секунд за стіною пролунав шум.

– Владико! – двері відчинилися без попередження і на порозі встав переляканий слуга, –  Дівчина втекла!

– Що? – рявкнув Роф.

Слуга впав на коліна і весь зіщулився.

– Втекла!  – пролепетав він, –  Поранила охоронця…

–  Як  поранила?

–  Забрала в нього кінджал.  Вдарила… Втекла...

–  По скелях? – заревів Роф, – Там  крізь  непрохідні урвища!