34.1

Хіба що   Інвіга. 

Але хранителька  і не  думала  ухвалювати рішення за короля.

Залишилося тільки збиратися в дорогу та сподіватися  на удачу.

Айвела дуже лякала перспектива  керувати містом  навіть із     досвідченими  радниками за спиною. 

Аівір  же прагнув побачитися з Мілетою.

Тому і той, і другий залишилися на ніч у палаці.

Айвел пішов з Елвілом, щоб  получити настанови та рекомендації, а Аівір, з багатьма обережностями, відправив коханій магічний посил.

Виходити із палацу  було небезпечно,  тому  вони зустрілися в найдальшому і найглухішому закутку, бажаючи хоча б недовго побути удвох.

Аівір відсік простір магією. Слуги –  гноми і трольди –  їх не побачать.  Небезпеку становлять тільки ельфи.

Та   в цей пізній час у  палаці майже нікого немає. 

А ті, хто є, перебувають  зараз у кабінеті і зайняті  більш важливими  справами.

Звістку про від'їзд  Мілета сприйняла з відчаєм. Вона не плакала, але вираз її прекрасного обличчя був дуже красномовним.

– Не треба журитися, –  заспокоював її Аівір, – найстрашніше, що може  статися – це те, що ми просто повернемося додому  з пустими руками. Зміїний цар ельфам –  не рівня.

Обманював, звісно. Роф  непередбачуваний,  агресивний,  і тому – дуже небезпечний. 

– А що ж з нами? – запитувала Мілета,  ховаючи обличчя на  грудях  Аівіра.

– Ми неодмінно залишимося  разом. Рано чи пізно…

І він почав її  тихо цілувати. 

–  Ходімо... –  прошепотіла королева, тягнучи його за собою.

–  Куди?

–  У спальню...

Аівір пішов із покоїв королеви відразу після опівночі.

Вперше, ризикуючи, вони віддалися пристрасті у  палаці, а не в іншому затишному місці.

Але розрахунок був вірним. Елвіл не піде до дружини напередодні від'їзду. 

Тільки потім Аівіру довелося мало не тікати від Мілети, яка не зуміла впоратися зі своїм горем.

А він не хотів, не міг бачити її істерики  і  сліз відчаю.

Все це цькувало йому душу, робило слабким…

Аівір подався до кабінету, де Айвел отримував останні настанови.

Івінга повернулася до свого лісового будинку, щоб  не втручатися у королівські справи безпосередньо.

На нараді були  присутні  і перші особи Дольвена:   радники – Тангіль і Орвілая, а також Дантей.

Їх частково посвятили в те, що сталося. Вони  підтримують Айвела   поки Елвіл буде відсутнім.

За шість днів прибудуть посли з окраїнних земель. А послів треба прийняти як належить.

Елвіл розраховував повернутися до цього часу, але всяке   ж може статися!

На цьому королівська нарада закінчилася.

– Ну ось, –  жартома сказав Айвел,  коли вони удвох з Аівіром  вийшли в сад, –  хотів на трон ти, а  потрапив я! На цілих шість днів!

Аівір жарт оцінив.

– Шість днів – мало. За шість днів Снігову Пустку не захопиш! 

– Я б взагалі  не став цього робити.

–  Навіть на моє настійне прохання?

– Навіть так! Снігова пустка – твоя причуда, – тихо розсміявся Айвел і відразу став серйозним: – Сподіваюся, ви її все-таки знайдете... 

–  Знайдемо! Тільки що з цього вийде? А ось  в мене зріє велике рішення…

– Яке?

– Повернуся –  розповім.

– Добре! – зітхнув Айвел, – Сподіваюся, все це піде ельфам на користь, зрештою.

– Якщо відкинути інше, то  обрана   нам знадобиться. Змії її тому й вкрали, гади повзучі. І здогадалися ж… Хоча, це було не так уже й важко!

Вони почули голос Елвіла, який давав розпорядження конюху і припинили розмову.

План у Аівіра був. Взяти порожні руни, потрапити до Загубленого підземелля, а вже звідти відкрити портал на  протилежний  бік Мерехтливих гір.

З Елвілом це буде зробити дуже легко. Він сильний,  утримає портал без проблем.