Глава 32 Незаперечний доказ

Таїс, яка не очікувала нічого подібного, в першу мить злякано застигла, а потім спробувала вирватися і відчайдушно вдарила кулаком йому в груди.

Але Роф і сам уже відпустив її.

– Навіщо ти це зробив? – запитала Таїс, витираючи губи рукавом светра. 

Її затрусило наче  у лихоманці, а кінчики пальців горіли так, немов вона їх у вогонь сунула.

– А ось навіщо!

Роф  показав її свою долоню, яка палала зсередини помаранчовим вогнем, наче там багаття розвели, хіба що – не диміла.

– Це моя сила. Бачиш, як забилася, запульсувала? Від одного лише поцілунку. А якби ми продовжили?

–  І що б тоді трапилося? – стукуючи зубами, спитала Таїс.

А голова паморочилася,  дихання  преривалося, нудило…

– Нічого! Це добре, що ти нічого не розумієш, – доброзичливо  відповів Роф.

Так тобою буде легше керувати, хотів додати він, але промовчав. 

З одного боку – просто чудово, що дівчина не  розуміє  своєї  могутності. Вочевидь, ельфи її теж ні в що не посвячували.  

А з іншого, якщо вона не зуміє приспати пильність того,  у кого потрібно вкрасти  магію, то він одразу ж, на першому ж поцілунку збагне, що відбувається, і тоді всі плани зруйнуються.

Схоже, обрана так довго провела у світі людей, що розгубила  майже всі свої навички.

І їх потрібно повернути так, щоб  дівчина  поменше розуміла, на що здатна.  Потрібно розбудити їх якось, щоб вони знову запрацювали інстинктивно...

Роф поки що й сам не усвідомлював, навіщо йому Таїс. 

Легенди попереджали –  невідомо  скільки сили  насправді  ховається в її крові, і як вона може проявитися. Тому треба бути обережним.

Але  він виконав обіцянку –  знайшов обрану і повернув її.

Так заповідав йому батько, а тому  дід, а дідові   прадід.   Ну і так далі... 

Кожен із них навіть клятву давав, коли вступав  на престол. 

Бо чудово знав попередження: якщо з'явиться  шанс повернути обрану, а він цей шанс змарнує, то тоді прокляття накриє увесь їхній рід, а, на додачу, й усе зміїне царство.

Тож вибору в Рофа не було.  І те, що в нього є Таїс, давало йому величезну перевагу над іншими.

Ось, припустімо, Снігова Пустка. Чому ці землі мають залишатися нічийними? Там багато магії, яка дуже б знадобилася зміям-перевертням. 

Мерехтливі гори простягаються далеко, обійти їх майже неможливо. Кінь теж не пройде –  занадто круті обриви, занадто вузькі ущелини.

І у вигляді змії  їх небезпечно перетинати, там дуже багато  магічних пасток, про які не знає ніхто. 

Порталом  швидше, але портал не діятиме довго, хіба що туди – і незабаром назад, інакше  можно залишитися десь на гірських вершинах, серед невідомих загроз.

І ці землі не тільки ельфи бажають привласнити. 

Багато хто б не відмовився  володіти ними, але, на щастя, не у всіх є  потрібна сила.

А якщо доведеться почати війну?