31.1

Звісно, нічого цього Таїс не пам'ятала.

– Ти повинна підкоритися, – глухо промовив Роф. 

– Я хочу повернутися до ельфів, – відповіла вона,  машинально  проводячи долонею по  важкій портьєрі.

Ні, на щастя, це не пил. 

Просто тканина  сама по собі  така дивна, тьмяно переливається – і  тому створюється враження, ніби  вона вкрита шаром сірого  пилу.

– Чому? –  поцікавився  Роф, – Ельфи запропонували тобі щось особливе?

–    Ні… не знаю… Нічого такого…

Таїс і сама не розуміла, чому бажає повернутися в Дольвен. 

Аівір та Айвел, скоріше за все,  знову почнуть  погрожувати.

Але там Діна. Подругу не можна кинути напризволяще. Вона взагалі ні в чому не винна.

А ще там залишився Елвіл. У якого вона закохалася, мабуть, на все життя.

Втім, Діні в ельфів нічого не загрожує. Хіба що стати королівською коханкою. Не таке вже страшне випробування!

Таїс проковтнула насилу.

–  А якщо зроблю, що хочеш, відпустиш мене?

Роф окинув її повільним поглядом,  повільно похитав головою.

–  До ельфів ти більше не повернешся. Ти – моя власність і залишишся тут.

–  Тоді я нічого не стану для тебе робити! – відрізала Таїс, люто зминаючи  в долоні  грубу ткань  портьєри.

Дуже хотілося смикнути її, зірвати й жбурнути просто в пику цьому  покидьку.

Роф  байдуже посміхнувся.

– Боюся, у тебе не буде вибору. Втім, як і в мене. Тож краще  заспокоїтися... І не  треба виблискувати оченятами, люба... Тобі звідси нікуди не дітися.  Ти належиш мені по праву. Мені, а не ельфам, запам'ятай це міцно!  І я можу зробити з тобою все, що забажаю. 

Таїс бачила –  не жартує.  

Голос до огидного ласкавий, а погляд крижаний, наскрізь пропалює.

Таїс із силою стиснула зуби, а потім заговорила схвильовано, не стримуючи емоцій:

– Ну от із чого ви взагалі взяли, що я якась там обрана?  У мене ні міток особливих немає, нічого такого... Так, я з молодості захоплювалася всякими паранормальними речами, але це ж не привід...

Роф різко підняв руку.

–  Досить! Усе це не має сенсу. Саме ти мені потрібна. Ельф дізнався лише те, що йому дозволено було дізнатися. Але ельф дурний, хоч і вважає себе розважливим і хитрим політиком...

Роф тоді інтуїтивно зрозумів –  Аівір не просто так розпитує, а має певний інтерес. Тому за ним треба стежити. Стеження – завжди на користь.

Змії перевертні сильні, але їхня сила полягає переважно у смертельних отрутах та ілюзіях, заснованих на магії землі. У них чисельна перевага, майже недоступні підземні палаци та могутнє військо.

Але портал в інший світ Роф відкрити не зміг, як не пробував.

А ось эльфи – інше діло. Їм швидше вдасться ступити за Завісу.

Тому Владика зміїного царства привітно прийняв посла з Дольвена і дозволив йому досхочу покопатися в стародавніх архівах.

– Стривай! – Таїс наче  блискавкою   по голові вдарило, –  Дінку забрали тому, що виникли сумніви? Аівір  засумнівався! Побоявся, що сталася помилка, що обрана – вона, а не я! То, може, так воно і є?

І голосно, істерично  розреготалася.

– А ось я не сумніваюся! – хижно посміхнувся Роф.

– Чому?

– Ти справді не розумієш?

– Ні! –  у серцях крикнула Таїс, – мені всі кажуть:  обрана, обрана! А що це означає – я гадки не маю! Та й де докази?

Роф підійшов до неї швидким кроком, сильною рукою обхопив її за потилицю  і  поцілував у губи.