27.1

Елвіл не збирався ні звинувачувати братів, ні дорікати їм у безвідповідальності. 

Братам він вірив. З Аівіром вони сперечалися, але ніколи по-справжньому не сварилися.  Айвел же найчастіше був зайнятий питаннями оборони і в справи міста не втручався. 

А в королеви завжди багато бажань. І найближче оточення із задоволенням їх виконує.  Так що, нічого незвичайного.  На перший погляд. 

І все ж Елвіла не покидало відчуття, ніби в цій історії не все так просто, як йому хочуть показати. Зворотний бік, напевно, є.

Елвіл не любив  ходити навкруги. Тому, коли брати прийшли до палацу, він прямо спитав їх про це.

Мілета теж побажала бути  присутньою при розмові.

Вона вдала, що стурбована долею дівчини,  а насправді їй дуже хотілося побачити Авіра, почути його  голос.

Без нього стіни  палацу тиснули так, що не залишалося сил терпіти.

Мілета віддала б будь-що за можливість відкрито заявити про свої почуття, не ховаючись, і не милуючись крадькома, здалеку, сильним  тілом і красивим обличчям того,  кого вона так  відчайдушно кохала.

–  Ми не все з’ясували минулого разу. Я чомусь впевнений, що ти не до кінця розповів мені цю історію,  – Елвіл  хлюпнув  в келихи трохи вина.

Аівір чекав  чогось такого.

Він з легкою посмішкою прийняв простягнутий братом келих.

–  Проникливо! Маєш рацію – дещо я приховав.

–  Що саме?

–  Ми  відкрили портал з іншої причини.

–  Не   бажаєш  уточнити?

Айвел, який якраз пригубив вино, ледь не поперхнувся і поставив  свій келих на стіл.

Був впевнений, що Аівір   продовжить наполягати  на  початковій версії,   тому  трохи  очманів від такого повороту.

Але чому його не попередив? Чому не навчив, що слід казати? 

Якщо Елвіл запитає, то як йому  брехати, щоб   підтвердити  слова брата?

– Дуже просто, – з такою самою добродушною усмішкою відповів Аівір, – Я шукаю спосіб відродити давню магію ельфів. Ми загрузли у своєму світі, немов у багнюці, і мені це дуже не до вподоби, ти знаєш! Я хочу розширити наші володіння. Я бажаю, щоб ельфи стали більш могутніми.

– А портал у світ людей тут до чого?

–  Ніхто не збирався  втручатися у людські справи. Я створив його у пошуках нової магії, нових можливостей. Ми спершу не зрозуміли, що портал відкрився саме у світ людей. Багато знань та навичок було втрачено. І те, що у вихор переходу потрапила  маленька  дівчинка –  сумне і прикре непорозуміння. Ми цього не хотіли. А те, що заразом і   другу   прихопило  – зовсім непередбачена обставина.  І ще… Айвел майже не  мав уявлення про те, що відбувається. Він зголосився допомагати з цікавості. Решта – моя провина. Сказати, що це все – заради того, щоб догодити королеві – теж моя ідея!  

Аівір глянув на Мілету і промовив з почуттям глибокого каяття:

–  Пробачте, Ваша Величносте!

Мілета відвернулася – ніби ображено .  

Щоб і коханому підіграти, і приховати жаркий рум'янець.

 – А як тобі вдалося відкрити портал? –  знову спитав Елвіл.

– Ну це, насправді, не  так вже й  важко… Знання валяються під ногами, їх треба просто підібрати. Трохи у трольдів, трохи у гномів чи ще десь… Ось тобі й ціла картинка. Я у своїх поїздках по сусідах із чим тільки не стикався!

Усе це прозвучало так достовірно, що в Елвіла не залишилося причини сумніватися в його словах.

Так,  Аівір амбіційний,  іноді намагається діяти за його спиною, вселяючи  королівським радникам свої власні ідеї, але проти  закону він не піде.

Залишається  чекати, що  скаже Інвіга. 

Наскільки серйозно зашкодило цілісності кордонів і самої Завіси потрапляння в Дольвен дівчат зі світу людей?  І як все виправити?

Брати мовчали, віддавшись кожен своїм думкам.

У Аівіра на серці  чомусь було холодно і порожньо.  І якось гидко. Тому, що Таїс зникла, тому що Елвіл  знову повірив йому…  

І, крім бурмотіння совісті, Аівіра  турбувало ще дещо: хтось ось так запросто порушив кордони і забрав з-під носа ельфів їхню власність, так би мовити.  

Отже, цей хтось впевнений, що ельфи  про нього не дізнаються.  А якщо і дізнаються, то нічого з цим робити не стануть. 

І таке нахабство вже не можна залишати безкарним.