24.1

– Отже, небезпека  існує?

–  Хіба що заблукати...

– Стривай, ти ж не просто так прийшов? – підозріло  спитала Таїс, – У тебе  якісь   новини для нас?

Говорила зневажливо, з викликом, щоб подолати свою боязкість перед ним.   

Адже вона його анітрохи не зацікавила. То навіщо витрачати даремно свої бажання й енергію?

До того ж, називати його Величністю –  нудно, хоч позіхай,  і якось  навіть, принизливо.

–  Справді, – відповів Елвіл, – Новини є, і вони не дуже втішні. Повернути вас до людей  поки що  ніяк не вдасться. Точніше, відкрити портал неважко, але от немає гарантії, що ви опинитеся саме там, де потрібно...

– Ага! Тобто нас може занести куди завгодно? –  здогадалася Таїс.

– Так!  Наприклад туди, де вижити буде набагато складніше, ніж тут... Тож краще набратися терпіння й почекати.  А якщо хочете вирушити на прогулянку, то я пришлю когось для супроводу. Айвела або Аівіра.

Не  хотілося залишати дівчат із тим, хто не в курсі всієї історії.  Якщо брати їх притягли, то нехай і виступають у ролі няньок.

– А ти сам? Не бажаєш прогулятися з нами? –  запитала Таїс і негайно  схаменулася, прикусила язик. 

– Не маю можливості, –  просто відповів Елвіл, – Бо  є турботи, які ніяк не  відкласти. Тож, побачимося згодом.

І пішов. 

– Невже сам король? Такий гарний, шикарний. А тіло... – І Діна захоплено застогнала, не знайшовши відповідних слів, і закотила очі.

– Так, король...

– А ти з ним, як зі звичайним приятелем! –  вона  весело захихотіла.

– Ну  то і що! – пирхнула Таїс нарочито зневажливо, –  Теж мені – король!   – і, знизавши плечима, додала вже спокійніше: 

– Тут усе не так, як у людей. Той, хто має владу, не хизується цим. У всякому разі, я нічого подібного не помітила...

– Слухай, а світ ельфів не такий вже й поганий, – мрійливо промовила Діна, – і ти мала рацію, коли казала, що  в іншому світі усе набагато цікавіше! Пам'ятаєш, ти  казала?

Таїс миттєво вловила напрямок її думок  і мстиво посміхнулася: 

– Він одружений, зрозуміла? Тож, давай,  скочуйся  на землю.

–  Пхе, ну той що! – і Діна презирливо відмахнула від щоки блискучий локон:  – Одружений – розведемо!

– Уже сподобалося? Збираєшся залишитися тут назавжди? Забула про плани, про бажання стати відомою моделлю?

–  Бажання нікуди не поділося.  Але ж ти сама казала, що доведеться пристосовуватися. І він, як його…

– Елвіл.

– Ось-ось, Елвіл сказав, що невідомо скільки часу нам доведеться тут проторчати. То що? Потрібно своє життя влаштовувати,  – сказала Діна і склала губи бантиком, немов кажучи: “Усе, змиряюся  з волею долі!”

Вже краще так, ніж скарги і сльози!

Думаючи про це, Таїс перевдяглася.

Дзеркало в важкій рамі, що висіло навпроти ліжка, відобразило її в профіль, оголену до пояса, з худими плечима,  гострими ключицями, і акуратними грудками, які Таїс завжди вважала трохи завеликими для свого щуплого тіла.

– А я все одно шукатиму спосіб повернутися додому! – вперто промовила вона, скоса  дивлячись на своє відображення і натягуючи майку, – але поки що потрібно вирішити що-небудь з одягом! Наскільки  розумію, джинсів тут не виробляють, а в сукнях цих шикарних я ходити не хочу.

– Хіба це  проблема! Вони ж якось шиють одежу. Так і  пошиють на замовлення, спеціально для нас.

Так, це правильна думка. А може, вони створюють одяг якимось магічним способом? Тоді взагалі проблем не буде. Просто треба уявити, що  саме  тобі потрібно  або  намалювати – і все!