Глава 22 З'ясування обставин

– Аівір і Айвел вчинили дуже необачно, відкривши портал.  Це могло  потоншити завісу між світами і пробудити те, що пробуджуватися не повинно.

– Напевно, в тому є і моя вина, – Мілета  шанобливо схилила голову, –  Шкодую, що моє бажання  призвело до таких жахливих наслідків.

– Нічого жахливого поки що не сталося, –  відповів Елвіл, – Але потрібно придумати спосіб відправити цих дівчат назад у їхній світ. 

– І мені не дозволено залишити одну з них собі?

– Нехай кожен мешкає у своєму світі, ми – у своєму, а люди – у своєму. І нехай ці світи не перетинаються. Так краще для всіх, – розважливо промовив Елвіл.

– Як ти вирішиш, так і буде, мій королю, – покірно відповіла Мілета. 

–  Але спершу слід з'ясувати, як саме  вони  відкрили  портал. Ми ще не встигли обговорити це…

Мілета напружилася всім тілом, але відразу опанувала себе.

Аівір придумає  якесь просте і достовірне пояснення.

– Флоя сказала, що друга дівчина  вже прокинулася.  Ти  підеш до неї? – спитала вона  бадьоро.

–  Можливо. Не зараз…

Елвіл   дав зрозуміти, що розмову закінчено.  

Він не бажав  посвячувати Мілету  у свої плани. Не  міг підозрювати її   в чомусь конкретному, але й довіряти теж не міг. 

Аівір чекав на те, що король забажає дізнатися всі подробиці, і підготувався до розпитувань. 

Попередив Айвела, що тому краще мовчати, і зустрів Елвіла безтурботною посмішкою.  

Так, спершу все сприймалося як жарт. Вони зовсім не були впевнені, що портал відкриється.  Просто вирішили спробувати. Виключно заради того, щоб догодити королеві. І їм пощастило… 

Це було схоже на правду. 

Знання про те, як перетинати завісу світів, не втрачені безслідно, вони продовжують дрімати в глибині ельфійської магії і здатні проявити себе в будь-який момент.

Догодити королеві? У цьому Елвіл також не угледів підступу. 

Королеву усі любили. Вона з усіма поводилася привітно, скоріше як подруга, а не як  царююча  пані.

– І де ви відкрили портал? – спитав він.

– Біля  північного кордону.  

– Як саме ви його відкрили?  

Тут Аівір вирішив не брехати і сказати правду.  Вірніше,  напівправду.

– Деякі вміння я підібрав у трольдів, деякі – у гномів. Там підслухав, там розпитав...

– Я казав йому, що це – повна  нісенітниця,  і  що з цього нічого не вийде, – усе  ж таки вплутався в розмову Айвел, –  і дуже здивувався, коли вийшло.

– А дівчину ви як вибрали?

– Ми її не вибирали, – відповів Аівір так щиро, що навіть Айвел, знаючий  правду, йому повірив: – Схопили  першу-ліпшу, коли зрозуміли, що прохід вільний... А ось друга крихітка – це вже прикра випадковість.

–  Мені потрібно  побачити місце переходу, – сказав Елвіл.

До такого повороту Аівір теж був готовий.