Глава 19 Подруги тепер і по нещастю

 – Мені не дуже добре… – Таїс провела долонею по лобі, на якому виступили краплі холодного поту. 

– Співчуваю. Усвідомлене сновидіння може викликати  відчуття непереборної втоми й апатії, – зауважив Елвіл, – Це  тимчасове явище. Треба перетерпіти.

На мить йому все ж таки стало дуже шкода дівчинку:  загублену, наче отупілу від горя й відчаю. 

Але король просто зобов'язаний тримати ситуацію під своїм контролем.  Не   піддаватися жодним почуттям.

– Ти в змозі їхати верхи? Чи краще на човні? 

Таїс зрозуміла, що її страждання тут нікому не цікаві і піднялася, стиснувши зуби і  пробуючи зібрати докупи всі свої   думки.

Останньою поруч із нею була та дівчина з дитиною з квартири навпроти.  Але вони не знайомі. Та й про дитину Елвіл не згадував...

Хто залишається? Діна?

–  Краще верхи. Якщо кінь спокійний...

– Не турбуйся, спокійний!  – відповів Елвіл. 

Чим швидше   вона  почне рухатися,  тим скоріше  прийде до тями і позбудеться  важких думок. 

Справді, від кінної прогулянки Таїс трохи полегшало.

Але варто було їй побачити Діну, що лежала на ліжку, як  страждання повернулися з подвоєною силою. 

А ще додався страх – моторошний, неконтрольований.  

Подруга виглядала немов лялька: млява, з жовтим пластмасовим обличчям, з  потм’янівшим, неживим волоссям.  

Охнувши, Таїс почала  тормошити її, кілька разів  навіть хльостко вдарила по холодних  щоках.

– Марна справа, – зауважив Айвел.

У цей час Аівір потихеньку спостерігав за Елвілом.

Звісно, навряд чи король почне роздавати  компліменти непритомній дівчині, але Аівір намагався вгадати його враження від неї за  виразом обличчя, за миттєвим спалахом вогню в очах.

Слова Айвела на Таїс не подіяли. Вона продовжувала трясти подругу за плечі, розтирати її крижані пальці.

– Діночко, мила, ну прокинься ж! Прокинься! Благаю!

– Як її звати? – запитав Айвел.

– Діна. Моя подруга. Ми з дитинства дружимо... 

І що  тепер  робити?   

Радіти тому, що вона не одна, чи ридати гіркими сльозами від того, що тепер нещасними стануть одразу дві сім'ї?

Нехай вона сама! Мріяла про  принців та потойбічні світи, ось її мрії і збулися. 

Але Дінка ж хотіла зовсім іншого життя! Дінка бачила себе на подіумі, у світлі софітів, оточеною натовпом шанувальників.  

– Як же так могло статися? – бурмотіла Таїс, вдивляючись у нерухоме обличчя подруги.

– Побічний ефект...

– То  її просто сюди закинуло, до вас у дім?

– Ні, не сюди.  У ліс, неподалік.  Тому вона непритомна. Ми пізно зрозуміли, що відбувається. Якби знали заздалегідь, то полегшили б їй перехід, – безсоромно брехав Айвел.

Брехати йому не дуже подобалося. Точніше – дуже не подобалося. Особливо, брехати в очі старшому братові.

Але  Аівіра він підвести не міг. Якщо вони вже затіяли цю гру разом, то слід до кінця залишатися разом.