18.1

– Таїсе... –  жінка гладила її по обличчю і бурмотіла нерозбірливо.

Здавалося, вона не чує слів. А якщо й чує, то не розуміє…

– Мамо! – крикнула Таїс, схопила її за плечі, з силою струснула.

Жінка перестала бурмотіти і зупинилася, дивлячись їй в очі зацькованим, переляканим поглядом.

– Послухай, мамо!

–  Я слухаю тебе, донечко...

– Не  треба плакати. Зі мною все гаразд. Просто я в іншому світі. В іншому світі, розумієш!

– Не розумію... Ти прийшла попрощатися? – голос  жінки зірвався на хрип, на сльози.

– Скоріше за все! Але я не померла!  Я клянуся, що шукатиму спосіб повернутися, шукатиму спосіб знову поговорити з тобою... Я не хотіла, щоб ви страждали... Пробач, пробач. Але шлях з іншого світу дуже важкий, майже неможливий...

Кімната почала завалюватися кудись убік. Стіни й меблі зробилися хиткими.

У грудях Таїс похололо, затріпотіло. 

Так, сон закінчується... А батько? Де батько?

– Мамо! 

Але безжалісний вихор уже підхопив її й жбурнув  у чорну, в'язку темряву.

– Таїсе! –  долинув  до її слуху несамовитий крик матері.

Перед очима все закрутилося, замиготіли якісь спалахи, вогні…

Елвіл чекав її пробудження.

Таїс підскочила на ліжку, ламаючи руки.

– Ні, я ще не все сказала! Я не змогла її переконати, не встигла пояснити...

– Так, це печальний досвід, – м'яко, але без краплі співчуття промовив він, – звісно, повернутися можна...

– Тоді поверни мене туди, благаю! – Таїс готова була на коліна  впасти перед ним. 

–  Повернутися можна, – повторив Елвіл, – Але який у тому сенс?  Ти будеш її бачити, а вона тебе – ні. І чути не буде.  Краще заспокойся.   Можливо, спробуємо ще раз... Після.

Таїс поникла, стиснулася, втягнувши голову в плечі, захлюпала носом.

– Залиш мене одну, будь ласка…

Не хотіла, щоб   він бачив її такою  жалюгідною і нещасною.

–  Якось іншим разом, –  незворушно сказав Елвіл, – У нас з'явилася   більш нагальна проблема.

Таїс підняла на нього мокре обличчя. 

Здавалося, що вона дуже схудла за кілька хвилин, проведених у лабіринті усвідомленого сновидіння. Щоки ввалилися, вилиці стали гострішими, а веснянки  під очима розпливлися і тепер виглядали наче  якісь  хворобливі плями.

– Яка проблема? – Таїс моргнула, змахуючи сльози.

–  Чи, скоріше,  прикрі наслідки. У Дольвен занесло   ще одну дівчину.   Це –  твоя знайома, вочевидь.

–  Моя знайома?  

– Ти розмовляла  з нею перед тим, як потрапити до порталу.

Таїс висмикнула край простирадла і почала старанно витирати сльози, намагаючись осмислити, про що говорить Елвіл. 

У голові гулко калатала кров. 

Та й серце тремтіло так, немов хотіло зірватися зі свого місця й покотитися вниз, під ноги, на землю, під землю…

Шановні! Якщо читаєте і вам подобається, то  пишіть свої враження! Це дуже важливо для авторки.  Не забувайте про вподобайки також! )))