17.1

Гарних жінок він помічав.  

І  стосунки  на стороні у нього  траплялися.  Не так часто, але все ж траплялися.

Аівір пам’ятав про це. На випадок, якщо брат посміє звинуватити Мілету в зраді.

–  І як з'ясуємо, хто з них? – невдоволено  спитав Айвел, – Жереб кинемо?

–  Ця  по зовнішності більше підходить, а Таїс по  енергетиці, –  відповів Аівір.

– І що робити?

– Подумаємо.  Або  доведеться   якось зблизити Елвіла з обома...

– Боюся,  ми остаточно  загубимося   у цій круговерті обману і дівчат, – похитав головою Айвел, – Як на мене, так вся ця ситуація, як би це м'якше мовити... доволі безглузда. Дві обрані. Ну треба ж такого! Захочеш  – не вигадаєш!

– Так!  – погодився Аівір, підхоплюючи Діну на руки, – Занадто багато води збігло після останньої її появи. Тому все так заплутано. Але ми розберемося. Неодмінно... Головне, що  зараз вони обидві тут.   

Брати увійшли в будинок через бічні двері й піднялися сходами.

Дівчина все ще не приходила до тями. Миттєвий перехід, не надто ніжне поводження –  все це не пішло їй на користь. 

Аівір заніс її до тієї кімнати,  у якій перебувала до цього Таїс, і поклав на ліжко, де вже встигли поміняти і простирадла, і покривала. 

Ще раз пробігся уважним поглядом по її обличчю й тілу. 

Діна завжди одягалася зі смаком. Так, щоб підкреслити фігуру і витончені риси обличчя. 

Ось і тепер на ній були вузькі білі штани, чоботи на підборах, светр в обтяжку і  стильна світла куртка з перлинним блиском.

Куртка була розстебнута, і під тканиною светра  відверто здіймалися від легкого подиху її  спокусливі, вільні від бюстгалтеру,   груди.

– Чарівно! – Аівір посміхнувся, – Довгі ноги,  точена фігура,  шкіра біла і  ніжна.

– Без веснянок...

– Далися тобі ці веснянки! – пробубонів  Аівір і додав: – Елвіл буде дурнем, якщо не скористається такою красунею...

Айвел насупився.

– Потрібно покликати Таїс. Адже вони подруги, наскільки я зрозумів, або дуже добре знайомі між собою.  Сподіваюся, вона скоро прийде до тями.  Довелося злегка її придушити, інакше – ніяк.  Подивись, може  яка поміч потрібна.

Аівір нахилився над дівчиною і притиснув пальці до її шиї з лівого боку, слухаючи биття крові та життєвої енергії.

– Все  гаразд з нею...  Серйозних ушкоджень не зазнала. Тож сама прийде до тями. Потрібно попередити Елвіла, що у нас непередбачувані обставини.

– Послати когось? 

– Ні, краще самі  сходимо. Заразом подивимося, як там наша перша обрана… 

Аівіру не дуже-то хотілося йти до палацу. Кожна зустріч із Мілетою, коли він не мав можливості  до неї доторкнутися,  була  немов удар кинджала в серце.

Та Айвел, без сумніву, має рацію. 

Важливу справу  краще не доручати слузі,  нехай й  найвірнішому. 

До того ж, Елвіл може сприйняти таке як неповагу. Адже всі справи між собою брати з дитинства вирішували без посередників. Навіть батьків не залучали.

І щоб Діна не  прокинулася раніше ніж треба,  Аівір влив у  її прочинені губи  кілька крапель сонного зілля. 

Потім, попередивши служницю про те, що в будинку гостя, вони залишили Діну під її опікою, а самі, переодягнувшись, вирушили до палацу.