16.1

Біль  не повернувся. Подівся кудись і страх –  наче й не було нічого.

Але  Таїс  все одно продовжувала сидіти на підлозі, боячись підняти очі на Елвіла.

– Так чого від тебе жадає Аівір?  – знову спитав  той, простягаючи їй руку.

Тайс поміч не прийняла. 

Обережно, прислухаючись до відчуттів у середині тіла, сама піднялася на ноги.

– Нічого особливого. Вимагає того ж, чого й ти. Просто він  набагато грубіший.  Навіть погрожував... От і все! – відповіла здавленим голосом.

– Дійсно, Аівір буває  запальним,  інколи нестерпним, – погодився Елвіл, – але давай домовимося.

– Про що?

– Тобі все одно доведеться залишитися тут. Іншого вибору немає. Я ж  постараюся з'ясувати якомога швидше, чи  є засіб відправити тебе назад... І, якщо є, то ось тобі моє слово, ніхто не стане тебе примушувати.  А в тебе буде час ще раз подумати.

Таїс коротко ківнула.

– Це мені підходить. Але  хотілося б  заспокоїти  батьків. Вони ж помирають від горя. Напевно  думають, що мене задушив якийсь маніяк...

– Хто?

– Такий придурок, який любить знущатися з інших, особливо з жінок. Заради власного, так би мовити, задоволення. Ґвалтувати, вбивати... У нашому місті бігав один, нещодавно спіймали...

– Здається, я чув про те, що люди люблять завдавати болю одне одному.  Про це дещо збереглося в наших переказах.

– А ельфи хіба не завдають болю?

Вона не знала,  як   поводитися поруч  з ним. 

Прикидатися і грати  не хотілося. Краще бути відвертою. Тоді не заплутаєшся. 

Зокрема, й у власних почуттях.

Шкода, що не можна зрозуміти, який він насправді. 

Адже вона й Айвела вважала добрим,  поки той не почав погрожувати.

– Заради задоволення – ніколи,  – відповів Елвіл, – Тільки  у випадку необхідності.  Але ми уникаємо таких крайнощів.  Одна справа – вбити швидко, зовсім інша – повільно. Наприклад, під час війни. Там вже не до благородства. Але це стосується чоловіків. Жоден ельф свідомо не заподіє шкоди жінці. Хіба, що вона воює зі зброєю в руках. Тоді це вже не жінка, а воїн...

«Як же, уникаєте! – з ненавистю подумала Таїс, – А цукерки ці... Як таке називається? Моральне катування укупі з фізичним, ось як!»

Але розповісти  не насмілилася. 

Лише, згадавши, подивилась  у бік столу.  І анітрохи не здивувалась, що цукерки зникли.  

–  Я можу тобі  допомогти, – сказав Елвіл.

–  Як саме?

– Проведу крізь свідомий сон.   Опинишся  там, де забажаєш, і скажеш усе, що потрібно.

– І мене почують?

– Почують і побачать.

– А зрозуміють?

– Залежить від того, як   зможеш  поясняти…

– Тільки так?

– По-іншому не вийде.

– Я згодна! – жваво кивнула Таїс.

Не кажучи ні слова, Елвіл стиснув долонями її скроні. Стиснув так, що  ледь голова не  тріснула. 

Таїс миттєво обм'якла,  втратила свідомість.

Елвіл підхопив її на руки і поклав на ліжко.

Людську дівчину, звісно, шкода.  Вона стала жертвою дивних обставин, заплутаних випадковостей і хто знає, якої магії!

Стародавні ельфійські перекази людей не шанували.

Люди  від природи    мало на що здатні.  Життя їхнє коротке, а почуття мінливі. Тому не варто звертати уваги на їхні страждання. Вони часто бувають напоказ.

Але  це не означає, що з людьми можно робити все, що тобі заманеться,  керуючись правом сильнішого. 

Утім, якщо почуття людей змінюються, то завтра дівчинка може прокинутися зовсім з іншими бажаннями. Або ці бажання їй можна навіяти. 

Елвіл обережно прибрав волосся з її сухого гарячого чола і накрив його своєю долонею.

Ні, він не стане примушувати Таїс і щось їй навіювати. Тільки  виконає обіцянку.  Проведе  дорогою  сновидінь.