9.1

Ніякого сходового майданчика за дверима не було, а була ще одна кімната, схожа на гардеробну.

– А чому я не змогла?

– Тому що ти, здається, не володієш магією. І це дуже сумно. Обрана повинна володіти магією...

– То в чому полягає, зрештою, моя обраність? – роздратовано запитала Таїс.

– Незабаром дізнаєшся, – відповів Аівір, і знову  почав уважно її роздивлятися.

Таїс не сподобався вираз його обличчя. Незадоволений, навіть гидливий.

–  Чого витріщився?

– Ти не схожа на таку, яка годиться для нашого плану. Але якщо порожня руна вказала...

–  А де Айвел? –  перебила Таїс.

Близькість Аівіра дратувала її. Було дуже неприємно перебувати з ним наодинці, незважаючи на всю його привабливу зовнішність.

– Навіщо тобі Айвел?

– Він мені більше подобається, ніж ти!

Аівір посміхнувся, похитав головою.

– Слухай уважно. Ні в мене, ні в Айвела немає часу нянькатися з тобою.  Тому ти зараз  швиденько переодягнешся, і  ми вирушемо до палацу короля.

–  До палацу? На якого біса?

Аівір простягнув руку і пальцями легенько змалював контур її обличчя.

Таїс відсахнулася.

– Тобі слід бути більш  ввічливою і поступливою… Тож слухай уважно. Короля звуть Елвіл.  І так, у нього непростий характер. Я б навіть сказав, важкий.  Доведеться постаратися.

– Що постаратися?

– Підійти близько.  А краще – відразу до  його  ліжка.

– Я що, повинна переспати  з ним? – Таїс не повірила  почутому.

– Кмітлива  дівчинка! І оскільки зовнішність у тебе, м'яко кажучи, не дуже, –   Аівір скривився, –  то, навіть, не знаю, як ти зможеш це зробити... Але тобі доведеться що-небудь придумати. Не знаю... Жінка зуміє звабити  чоловіка, якщо захоче. 

Таїс знесилено сперлася спиною об стінку, заплющила очі і  зосередилася, щоб викликати на внутрішньому боці повік яскраво-зелене коло. 

Колись вона пробувала займатися йогою, щоб розвинути силу і здатність впливати на реальність. Нічого не вийшло, тому  покинула.  А от звичка викликати яскраво-зелене коло для просвітлення мізків  залишилася.

Аівір терпляче чекав.

– Так за цим ви мене сюди притягли? – тихо запитала Таїс.

– За цим. 

– Я не стану нічого робити, зрозумів! – крикнула вона гнівно і, навіть, кулаки стиснула.

 – Вибору у тебе немає.

– Але я не можу! Не можу!

– Чому? – цілком щиро здивувався Аівір, – Це не так вже й важко. Король гарний, просто чудовий,  до того ж  ельфи розуміються на коханні.  

– Я… – пролепетала Таїс і замовкла.

Зізнатися, що вона  незаймана і,  навіть,   ні з ким не цілувалася?

Заридати  ридма? 

Он  яким хижим і презирливим поглядом   цей  придурок   зиркає на неї!  Такого не зачеплять ні прохання, ні тим більш, невинні дівочі сльози.

– То що? – холодно запитав Аівір.  

– Я не хочу... і не буду...

– Хочу – не хочу. Вмовляти тебе ніхто не збирається.  Будеш слухняною –  нічого поганого з тобою тут не станеться.  А почнеш опиратися – можеш помахати ручкою всьому, що тобі дороге. Зокрема, й власному життю.

І він стиснув її плече. Не те щоб боляче, але відчутно.

Таїс затряслася від страху. Тільки зараз вона повною мірою перейнялася тим, наскільки вразлива.  Без підтримки,  чорт знає де і чорт знає з ким.  

Що вона може? Нічого...

Краще знову підкоритися. Прикинутися, що згодна. І якнайшвидше розібратися в тому, що відбувається. Тоді буде легше підлаштовуватися під ситуацію. Або протистояти їй. 

Аівір хоч і погрожує, але все ж таки тримає дистанцію. 

Здається, насильство йому й самому не дуже до вподоби.  

Та  неможливо передбачити, на що він здатен. А раптом     він навіжений якийсь,  не терпить, коли йому суперечать?

– Якщо мені доведеться щось там зробити, я хочу знати, навіщо! – твердо промовила Таїс, витримуючи погляд яскраво-зелених очей  з пронизливо-чорною облямівкою і вузькою зіницею.

– Справедливо, – з усмішкою кивнув Аівір, – Всьому свій час. Спершу потрібно показати  тебе королю. Подивитися  на його реакцію, так би мовити. Фігура в тебе, начебто, нічого, струнка, гарненька. Груди, стегна... Спробуємо  зіграти на цьому!

Ну й бридке  відчуття!  Її оцінюють, збираючись продати подорожче. Немов на якомусь ринку рабів!

Але Таїс вирішила мовчати до кінця. Мовчати і спостерігати. Є шанс, що цей король нею  зовсім не зацікавиться. Може, тоді її відпустять на всі чотири вітри?

Якщо вона настільки важлива, то позбутися її просто так ніхто не зможе – то  факт!