Глава 4 Квартира номер 47

У цю мить двері під'їзду грюкнули. Хтось  піднімався нагору рішучим і впевненим кроком.

Ще якісь сусіди?  Навряд чи  власниця, жінка за шістдесят, здатна підніматися сходами з такою легкістю.

За мить на освітленому майданчику з'явився високий, світловолосий хлопець із ключами в руках.

Побачив Таїс і посміхнувся чарівною посмішкою:

–  Це ви хочете подивитися квартиру?  

Стоп! Чи не цей красень сидів у барі  за фальшивою пальмою?   Дінка ще слину на нього пускала... 

Збіг? Помилка? Той чудовий екземпляр вона не дуже уважно розглядала...

–  Саме так, –  кивнула Таїс, –  хочу.

–  Тоді я вам її покажу!

–  А де... Ольга... ця... Іванівна? –  у замішанні Таїс ледь не забула ім'я власниці.

–  Не змогла прийти. Справи невідкладні! Знаєш, як  то буває? –  весело підморгнув він.

Таїс остаточно розгубилася.

–  Але я...

– Якісь проблеми?

Таїс не хотіла зізнаватися в тому, що заходити в чужу квартиру з незнайомим чоловіком –  якось не дуже... 

Точніше навіть дуже не в її звичках. Скільки всяких історій  вона чула! Містечко в них, хоч і невелике, але неприємні пригоди трапляються. 

Ось і з нею теж, кілька разів...

На щастя, все закінчилося, добре.

Просто деякі тупі дуболоми вважають, що якщо дівчина не дуже приваблива, то вона з будь-ким згодна. З ким завгодно.

Ось, навіть сьогодні…

А з іншого боку –  у нього ключ від кодового замка і від квартири. 

Родич хазяйки? Син, наприклад? Ольга Іванівна затрималася з якоїсь причини, і він люб'язно погодився допомогти.  

А бар? Ну що бар? І не такі збіги бувають!

–  Не довіряєш? –  співчутливо запитав красунчик, – Тоді постій тут, подумай.  Тільки врахуй –  у мене часу мало.  Тож думай швидше.

Увійшов до квартири, залишивши двері навстіж...

Увімкнув світло в передпокої і зник десь у надрах кімнат.  

Таїс прислухалася, зробила кілька кроків туди-сюди  вздовж  стіни  і все таки ризикнула.

Раптом щось,  заволає  так  –  весь під'їзд почує. 

А дівчина навпроти   й поготів. 

Обережно ступила в передпокій. 

Планування типове. Просторий коридор.  Двоє дверей праворуч і одні ліворуч –  вітальня і спальні.  Потім ванна кімната  і кухня. 

Не знімаючи взуття, дівчина прошмигнула в кухню, звідки лунав шум. 

Кухня невелика, компактна. Шафа, плита, стіл, холодильник. 

Квартира частково мебльована. Як і казала власниця. 

– А, все таки наважилася! –  зрадів красунчик, розсуваючи  цвітасті  штори, –  Поглянь-но, який дивовижний краєвид із вікна!

Вид і справді  гарний: центральний міський проспект, залитий веселковими вогнями реклам.

–  Ну як?

– Непогано,  –   відповіла Таїс сором'язливо.

Дуже привабливий хлопець. Просто очей не відірвати!

– Тоді давай подивимося спальні та вітальню...

Спальні виявилися приблизно однаковими за розміром.  

Таїс одразу вибрала ту, в якій житиме сама, і вже подумки її обставила.

– Ходімо, балкон покажу. Він засклений, між іншим!

Через відкритий балкон квартирою пронісся протяг.

Відчинені навстіж вхідні двері зачинилися з таким гуркотом, що стіни затремтіли.

Таїс здригнулася. У грудях у неї несподівано утворилася грудка льоду, і все навколо стало якимось хитким, нереальним.  

–  Ну як? – знову  поцікавився красунчик.

–  Квартира підходить, –  відповіла Таїс, спиною рухаючись у бік коридору, ближче до вхідних дверей, –  Ми будемо вдвох.  З подругою... Подруга не змогла прийти... Але я скажу їй, що квартира гарна...

–  Гарна? Шикарна! – засміявся красунчик.

Таїс вперлася спиною в одвірок і вже почала намацувати засувку замка.