Глава 1 Невдалий початок вечора

– Привіт, кицю! Ти  до нас поспішаєш? Вгадав? – пролунав у вухах солодкуватий, трохи хрипкий голос. 

Таїс підняла голову. 

В обличчя одразу вдарив  потік холодного вітру.

Біля входу  до бару стояли двоє хлопців. Навмисно яскраво одягнених, з нахабними посмішками.

І оскільки  поруч більше нікого не було, то зверталися вони, безумовно, до неї.

– Ні, не вгадав, – спокійно відповіла Таїс,   неспіша  проходячи повз них  до освітленого отвору дверей.

Центр  міста не завжди безпечний і  благополучний,  особливо в районі  нічних барів. 

Тут  запросто можна нарватися на всякі неприємності – це Таїс знала добре і завжди залишалася насторожі.

– Стій!  Не так швидко! – один  з хлопців перестав посміхатися,  схопив  дівчину за руку і нахилився  до її обличчя.

В ніс вдарив міцний запах алкоголю.

Другий   теж нахилився  ближче і   відразу почав кривити рот:

– Слухай, та вона якась… Ніяка!  Блідота якась. Кинь її! Іншу знайдемо!

– Нічого! –  недбало пирхнув його друг, – Такій невдасі  навіть до вподоби  буде наша увага. І, якщо гарненько придивитися…

І він облизав губи. 

– Відпусти краще,  –   не змінюючи спокійного тону,  промовила   до нього Таїс, – Ми в людному місці знаходимося. Я ж можу і закричати…

Телефон в кишені, а кишеня – на блискавці.  Тому  швидко дістати – не вийде.

– Кричи! Ну ж бо, кричи! 

Він зареготав, схопив дівчину  за шию і негайно затиснув їй рот  мокрою  смердючою долонею.

Таїс не розгубилася. 

Що-що, а захищатися вона вміла.  

Розмахнулася  і –  хоча і було не дуже зручно –    відчутно так  вдарила  свого кривдника  носком важкого черевика  по нозі.

Той охнув, скорчився, стиснув долонями   постраждале коліно.

Звільнена Таїс миттєво  відскочила  вбік.  

Але не розрахувала, відскочила не назовні від входу, а вглиб, до стіни. І тим самим відрізала собі  швидкий шлях  до порятунку. 

І, як на зле, на вулиці – нікого! І з бару ніхто не виходить...

– Ах, ти, сучко!  Зараз  за це відповіси! – злобно крикнув другий і, розставивши руки, кинувся ловити дівчину.

Таїс притиснулася спиною до стіни. Серце билося голосно, навіжено.

– Гей, ви! –  раптом пролунав  дзвінкий нетерплячий  голос, –  А ну руки свої погані прибрали від неї!

Серце  на мить перестало битися, а потім ще голосніше застукало. Від радості. 

Дінка! 

А Таїс  думала, що подруга вже всередині бару сидить, чекає на неї.

Діна – як завжди чудова і впевнена в собі, тримала в руці телефон. На дисплеї  світився номер служби порятунку.

–  Зрозуміло? – зухвалим голосом поцікавилася вона, –  І ось   що, дорогенькі мерзотники… У мене батько в поліції працює. Слідчим. Так що…

– Та йди ти! – хрипло огризнувся потерпілий, – Ми просто пожартували! Нудно, ось і вирішили розважитися... пожартувати... На біса  нам  потрібна ця божевільна кретинка… 

– Розважитися? – Діна презирливо підняла витончені брови, – Невже, розважалка  вже  виросла?

–  Ти не перегинай занадто, – вилаявся хлопець,  –  або…

– Що?

Але він не відповів і, продовжуючи лаятися напівголосно,  кульгаючи,  пішов геть від входу.

Його приятель зник ще раніше.

– Повні  придурки! – Діна подивилася їм услід, потім перевела погляд на Таїс: –   Ти як? 

– Бувало й краще! – зітхнула Таїс і роздратовано  поправила волосся, – Досить невдалий початок  вечора.

– Та кинь! – безтурботно промовила Діна, ховаючи телефон, – Будемо ще на всяких козлів  увагу звертати.  Ходімо всередину… 

І вони пірнули в теплу, наповнену запахом  тістечок, глибину невеликого  бару.