Глава 30

Тільки коли за мною зачинилися двері спальні - я змогла вільно видихнути. Почуття немов суміш бісквіта – перемішалися у незрозумілій липкій масі. Та все ж – я змогла втримати себе в руках, хоча це було неймовірно важко.

Зустрівшись поглядом з ним, я дещо розгубилася втративши нитку дійсності – чи це не сон. Перевіряючи марення, я якнайдужче ущипнула шкірку на зап’ясті й голосно скрикнула від болю. Раф помітив мій жест і якось по-теплому посміхнувся, загубивши властиву йому іронічність.
Заливаючись фарбою, я різко відвернулася до молодика спиною, приховуючи за клопіткою працею увесь спектр емоцій, які немов яскравий потік, виливалися через моє обличчя.

Я не хотіла, щоб Рафаїл дізнався, як я надіялася його зустріти. Скільки раз у своїх мріях, він ось так виринав із нізвідки й міцно загрібав мене в обійми. Щось болісно тьохнуло в душі від цих безпорадно-дурних мрій. Наївне тупе дівчисько, що відчуло себе особливим для когось непересічного у цьому світі. Подумати тільки, цей жевжик, затьмарив таємничого Адріана!

Друга спазмуюча хвиля болю, торкнулася серця – це все немає логіки, я не хочу бути рядовою дівахою, погравшись якою, скоро можна насититися й позбутися. Я не допущу такого відношення до себе. Хай не надіється!

З нестримною вологою на очах, я подивилася угору, придушуючи розхвильоване море у душі. Чому моя мама виховувала мене такою комфортною для інших, але навіть не додумалася, заради мого блага, виховати емоційну холодну стриманість – аби мене не можна було просканувати за лічені секунди. Зціпивши зуби, я безпорадно впала на холодну підлогу, теплі краплі линули з моїх очей. Страшко, дивлячись на мене здалека, підбіг і по дитячому тернувся мордочкою об моє обличчя. Як добре, що він ще маленький і не линяє, бо тоді все хутро приклеїлося б до моїх мокрих щік.

Біленький хвостик, прослизнув по моїй шиї та залоскотав шкіру. Я розсміявшись перекотилася на спину. І що це не мене найшло? Все ж добре. Причин для суму немає.

Я приготувала смачну вечерю, Ольга мене похвалила і пообіцяла навчити готувати булочки, так щоб вони не розпливалися. По мирній вечері де блондинка була веселим говоруном, красно дякую ній за це, ми прибрали кухню й відправилися спати. Важко було не відмітити, як міцно жінка засумувала за своїм сином. Раф своєю чергою поводився, не так - як раніше, якось розкуто, по приємному – домашньо. Кидаючи на мене, теплі миртові погляди під час жартів, щось у його поведінці, видавало невловну тягу стосовно мене, та я, старалася відповідати на все це холодом. Загалом, як і завжди. Ольга лише кидала, притаманні ній, проникливі погляди й хитро мовчала, коли видавався момент тиші.
Тихо стукнули сусідні двері, ледь відчутні кроки прошльопали так близько, що здалося він йде сюди. Я підірвалася й відсунулася від дверей, бо щоб він подумав побачивши мою тушку, яка розкинулася на підлозі? Знову хлопнули двері, за якийсь момент полилася вода – Раф пішов у душ.

Логічно, що він забув у моїй кімнаті? Я швидко переодягнулася у піжаму, натягнувши милі котики, які тримала на випадок ночівлі в Лесі, в дома я надавала перевагу чомусь величезному, розтягнутому й по хатньому – затишному.

Почекавши, коли він вийде з душу, я сиділа за письмовим столом, ніби й не дожидаю на таємну зустріч з ним. Раф тихо повернувся у свою кімнату. Не знаю скільки часу минуло, але навкруги було так тихо, що здавалося тиша кричала. Сьогодні, як ніколи, його присутність в будинку була відчутна для мене кожною клітинкою тіла. Мої нейрони так і намацували у повітрі тепло блідого тіла, яке відпочивало за цією тонкою стіною. Лежачи у ліжку, я розуміла що заснути буде важко.

Так і було, провалившись у сон під співи пташок і перші промені сонця, я не сягнула глибокої фази, скоріше дрімала. Чула як ходили знизу, як прокинувся Раф, я чула все через легку призму сну. Та біля опівдня я поборола сонні капкани, й немов примара, розраховуючи, що в дома немає нікого, спустилася по чашку міцної кави. Вчора мені прийшло повідомлення від мами, які розділи потрібно вивчити.

Наливаючи запашну гірку рідину у кружку, я широко позіхнула, потягаючись - проверталася у різні сторони, розтягуючи закляклу спину. Очі на рефлекторному рівні вловили, щось велике та рухоме у полі зору. Та ланцюжок імпульсів спрацював – тіло сіпнувшись голосно гримнуло об стільницю філіжанкою, яку я щойно тримала в руках.

- От дідько, - вилаялась я, хапаючись вільною рукою за серце, пальці іншої руки ще не відпустили вушко чашки.
- І тобі доброго ранку, - відповів рудий, не відводячи очі від екрана телефону, він щось уважно читав. Зелений ворітник сорочки, красиво підкреслював бліде обличчя. Сьогодні переді мною сидів старий знайомий Раф – саркастичний, холодний та дещо відчужений. Відчувши на собі мій, погляд він підвів голову. Потрібно втікати, тет-а-тет з рудим – це не те що я планувала. Прихопивши свій напій, я риссю направилася на вихід, та молодик мене зупинив :

- Сядь. – Коротко й чітко прогриміло у пустій кухні, владний баритон подіяв паралізуюче, я завмерла. Серце здригнулося.
- Не зрозуміла, - піднімаючи одну брову, я повернула до нього тільки голову поглядаючи із-за плеча.
- Есфір, присядь, будь ласка, потрібно поговорити. – Стриманим ніжним тоном, повторився Рафаїл, відклавши телефон, й зосереджено читаючи мої дії.
- Ну треба – так треба, - знизила я плечима, й скрививши мордочку сіла навпроти хлопця. – А де Ольга?
- У неї справи, - якось віддалено відповів він, ніби його мама – це останнє про що він би хотів говорити. – Вона тобі щось розповідала?
- Ні, а мала? – Скептично поцікавилася я, шкрябаючи нігтем блакитний візерунок чашки. – Ах так, вона питала чи ти мені нічого не розповідав. У вас є неприємна тема, яку потрібно оповістити - та ніхто не наважиться? Якщо що – про методи контрацепції я знаю, тож звільню тебе від лекції «як сперматозоїд знаходить яйцеклітку». – Дивлячись на Рафа з викликом, я чудово справлялася бути байдужою, спогади про брюнетку, утворювали на мені колючий панцир. Його ліва рука повільно стиснулася, напевне від обмислював, те що я тільки що бовкнула.