Глава 32

А приїхали ми до парку. Вийшовши з машини Андріан взяв мене за руку і ми рушили повз ці засніжені ялиці котрі так і хотілося сфотографувати. Вони були просто чарівними.

-Про що думаєш?- спитав Андріан.

-Взимку так красиво. Хоча і холодно. 

-А яка пора року тобі подобається найбільше?

-Літо. Знаєш,я колись читала теорію що людина , в яку пору року народилася,ту й любить найбільше.

-Цікаво. Можливо це і правда. Я народився весною і люблю її. Доречі ми вже наближаємося до місця,куди ішли.

Вдалині я побачила альтанку котра світилася. Її  дах був обвішаний у гірляндах. Коли ж ми підійшли до неї я побачила вогонь котрий горів поруч на снігу, стіл котрий був поставлений у альтанці і два стільці.

-Це для нас?- спитала я невпевнено.

-Ну,якщо ти бачиш тут закохану парочку котра іде до цієї неймовірно красивої альтанки то можливо це для них. Але я особисто таких не бачу тому від щирого серця запрошую тебе повечеряти тут зі мною.

Ми сіли за стіл, Андріан як джентельмен відсунув стілець а опісля сів навпроти. На столі був термос, а також кошик і тарілка з печивом.Але печиво мене не цікавило так сильно,як вміст кошика, тому я спитала у Андріана.

-Що в кошику?

-Ну, я подумав що ми по суті і нічого не знаємо один про одного,тому в кошику папірці на котрих написані запитання,а ми будемо по черзі їх брати і відповідати на запитання котре там написано.

-Оригінально.

Андріан налив нам чаю і ми почали грати в цю гру.Першим папірець взяв Андріан.

-Смішний випадок з дитинства.-прочитав він.Задумався а тоді почав.- Не зважаючи на те, що я син боса мафії в мене є один смішний випадок. Одного разу,в школі,на День Вчителя. я ішов у школу і забув про свято. Ну а ти знаєш, що в честь такого дня Випускники зустрічають вчителів на головному ході і там дарують квіти і ще щось типу цього. Ну і от, я забув про цей день і пішов до головного ходу. А на вулиці дощ падав. А під школою був собака. Невелики,чорний щось типу пуделя. І я такий заходжу і лунає вибух(хлопушка) , включається музика, я в шоці застигаю дивлюся на цих Випускників,вони на мене а собака ззаду забігає і тоді вже всі починають кричати всі бо він брудний,мокрий а коврики на землі світлі, я короче тікаю в клас щоб мене ще не заставили цього собаку по школі ловити а там ззаді мене ішла вчителька. Навіть не знаю встигли її привітати чи ні, але цей День Вчителя я запамятав на довго.

-Смішно.- я посміхнулася,опісля взяла свій листочок.

-Найщасливіший день.- прочитала.- Думаю, це був день коли я закінчила навчання в універі і отримала відзнаку,або ж коли мене забрали сюди,в столицю.

-Тоді був дійсно чудовий день.

-Доречі, той чоловік що забирав мене у столицю твій дідусь. Так?

-Так. І?

-Як я зрозуміла тут нічого не робиться  без твого дозволу.Отже в моєму переведені сюди є також твоя заслуга. І якщо Василь Михайлович твій дідусь то він також повязаний з мафією?

-Ти права. В твоєму прибуті сюди є моя заслуга. Адже вибирав кандидата я а не дідусь. І насправді день перед його приїздом я читав твою,Нікову і Артомову справи. А дідусь не має відношення до мафії бо він мій дід по мамі.Я рідко з ним бачуся але він один з небагатьох хто мене підтримав а не відрікся.

-А чому обрав саме мене?

-Думав що ти будеш тихонькою. Але в перший твій день я від Тимофія дізнався що не така ти вже і мишка. - посміхнувся він.

Тепер же Андріан витягнув папірець.   

***

А вже за півтора години ми були вдома. Мені сподобався це вечір. Ми побули в альтанці ще з пів години але потім стало не на жарт холодно тому перемістилися в машину. Проїхалися нічним містом,поговорили. І я зрозуміла що не такий уже і жорстокий і  льодяний Андріан. Цього вечора біля мене був веселий,відкритий а головне щасливий чоловік. І він не приховував свої почуття від мене. А це мені подобалося адже означає,що він готовий відкритися для мене.