Глава 29

Ось і прийшов цей заповітний день. Сьогодні ми їдемо до мене в село! Я така рада що не можу описати свої почуття словами. А іще з нами їде Луїза! Відчуваю що цей Новий Рік буде чудовим. Пробудемо ми у мами три дні після чого поїдемо назад у столицю. А зараз я збираю сумку .  Мій гардероб не може не радувати своїм вмістом. Тут є усе. І я вкотре відчула подяку Андріану за всі ці речі. Треба буде йому про це сказати. Я зібрала свою валізу(її також знайшла у гардеробі, вона сірого кольору і велика). Пісял того як мої речі були зібрані я приступила до збирання речей Луїзи. Насправді Андріан дав добро розповісти мамі що Луїза його донька. Але мені прийшлося розповісти їй усю правду. На диво вона сказала що серце не вибирає, кого любити і, слава Богу ,не образилася на мене. Звичайно ж факт що наш шлюб- не з кохання я не розповіла.Що-що а цей момент вона знати не повинна. Ну а вже після одинадцятої години Андріан дав настанови Захару ,як старший брат(щоб той не перевернув будинок догори дригом) і ми поїхали. І насправді зараз я б не сказала що чоловік який сидить бідя мене- жорстокий бос мафії. Ні. Біля мене сидів веселий, відкритий і милий чоловік. Цікаво, наскільки часто він буває таким? 

Ми приїхали до мами о 15 годині. Вона зустріла нас з обіймами. Звичайно ж , що сусіди тут як тут.Треба ж мати про що плідкувати. Я не здивуюся якщо вже завтра кожна собака буде вигавкувати образ Андріана. А то  люди в селі такі, що ти про себе не знаєш стільки, скільки знають старенькі бабусі. Ну, але не буду говорити про всіх. Є і винятки.

Ялинка і досі не була прикрашена, тому всі ми скоро це виправили. До нас мала б прийти Віка з Ніком(вони також приїжджають до своїх батьків) тому мама вже готувала салати і різні страви у чому я їй допомогла. Андріан же з Луїзою прикрашав ялинку. І це було настільки мило що мама аж задивилася.

-Мам.- покликала я її щоб вивести з ступора. А то ненормально якось.  так дивиться наче ніколи не бачила людей. 

-Ох Кетрін. Йому ж важко напевно. Бути отак близько до Луїзки а одночасно і далеко.

-Тобто?

-Не зрозуміти нам з тобою його. Він же з іншої реальності. З іншою історією. От дивися, якби тобі довелося віддати свою дитину іншій людині, і бачити як вона кличе мамою іншу, що б ти тоді відчувала?

-Мамо.Перестань. Я зараз розплачуся. Він зров це задля її ж добра.

-Ти права. Він буде чудовим батьком.- а тут уже я зачервонілася.

До вечора ми приготували салати, Андріан нарубав дров, розпалив разом зі мною пічку, прикрасив з Луїзою ялинку, переніс стіл до кімнати де вона стояла (одним словом зробив максимально багато)ну і звісно що всі ми поставили свої подарунки під ялинку. Вже ближче до десятої вечора прийшли Віка і Нік. Луїзка до останього намагалася не заснути але все ж сон переміг і рахунок

три

два

один

Ми казали під її спокійний сон. І Новий Рік увірвався в наш дім. Ми ще посиділи з годинку а тоді розійшлися. Подарунки будемо відкривати вже зранку. А зараз Андріан взяв Луїзу на руки ,вона пригорнулася до нього і він відніс її до моєї кімнати, де я спала зазвичай. Ліжко тут не велике тому він поставив Луїзу на ліжко, а потім ми з ним сперечалися хто де буде спати. Я казала щоб він лягав з Луїзою, адже ще не виздоровів повністю, а я ляжу на диван котрий був у моїй кімнаті. А вже він казав наоборот. Отак ми посперечалися хвилин з пять і аж тоді мама зайшла в кімнату і сказала щоб ми лягали двоє в її кімнаті а вона ляже тут. Ну але як ви розумієте ми діти вредні і скінчилося тим що Луїза була депортована до маминої кімнати а ми з Андріаном лягли у моїй. Андріан був тільки у спальних штанах а я в піжамі.

Ну але ліжко не було розподілене на двох, тому вранці коли я розплющила очі то зрозуміла що лежу на грудях Андріана, одна моя нога була закинута на нього а рукою я обнімала не подужку, а ЙОГО груди. Чудово, правда?Він же тримав мене за талію а головою був занурений в моє волосся.(а зараз у вас промайнула думка що тут такого? Ви дорослі люди, Кетрін і те що ти просто опинилася на його грудях нічого не означає.Але я з упевненістю хочу сказати що для мене це не нормально.Адже так близько біля мене не було ще жодного чолівіка. Та й і я...в свої 24...не була так близько...короче ви поняли.) Чоловік і досі спав тому я не ворушилася і вирішила ще трохи поспати. Не хочу визнавати але мені не було противно і незручно лежати на його голому тілі і обнімати.  Схоже, я на порозі різких змін. І навіть не знаю, мені їх боятися чи наоборот бути радою...