Глава 28

Через два дні.

Насправді Бриштан вколов не дуже такий і смертельний припарат як я могла собі подумати. Дуже скоро у будівлю зайшов лікар. Він повіз Андріана в лікарню а Драко повіз мене додому. Виходили ми через головний хід а через чорний вивозили Андріана. Звичайно, журналісти були дуже допитливими але вистачило одного слова Драко відійдіть і їх уже не було. Все скінчилося добре. Мене возили до психолога. Той пояснив мої дії тим , що я була у шоковому станні тому і чинила все так жорстоко. Не хочу більше ніколи відчувати того, що відчувала тоді.  Все ж я продовжила своє нормальне життя. Ми з Вікою прикрасили будинок. Ще й Нік допоміг, з ним слава Богу все гаразд. Сьогодні має приїхати Андріан з лікарні. Я і досі була на нього зла тому не їздила туди. Драко і досі смиренно охороняв мене і ходив всюди за мною. Настрій в мене був +- хороший адже скоро Новий Рік. Приїхали Захар з Луїзою . Я з малятком дивилюся мультфільм.

Почувши як вхідні двері відчинилися я обернулася. Побачила Андріана. От і чудово. Якщо він мене спитає що то було в офісі то я йому толкову відповідь не зможу дати, бо сама не розумію що то відбувалося. Луїза як побачила дядька одразу ж побігла до нього.

-А ти вже здоровий?- спитала вона.

-Так маленька.

А я задумалася. Як Андріан може так близько жити біля Луїзи і не подавати  щодних ознак що він її батько. Звичайно з Захаром дівчинці добре, та все ж... Як у Андріана серце не розривається від того, що вона називає батьком іншого а не його... Так, щось я занадто далеко думаю про його почуття. Видно йому так добре та й усе. 

Андріан сів коло мене і я помітила на руках сліди. Схоже від мотузок. Іще один знак про події минулого. Він прослідкував за моїм поглядом а потім потягнув рукави светра, в котрому він був одітий до низу. Схоже не одна я не маю бажання згадувати про той день. Ну а Луїза змусила нас дивитися мультики з нею. Захар був на роботі, тобто у відділку а я мала відпочинок. Бути дружиною боса мафії- дало свої плюси. Я можу не з'являтися на роботі кожного дня, і за це мені нічого не буде. Так само могла брати відпустку коли захочу і закінчувати її так само коли мені зручно. Не подумайте що я лінтяй,( лінива людина) але погодьтеся  що останні події не давють мені спокійно працювати. Отже, ми цілий день провели з Луїзою. Навіть вечерю готували троє! Уявляєте? Андріан і кухня. Кухня і Андріан. Це не поєднальні речі. Він скоріше б спалив все сам.

Попросила: помішай рис.

То він так його помішав що рис знизу був чорний! Ну а ще, попросила:поріж цибулю. Не хочу звичайно казати, що мій чоловік слутій( слута людина, та в якої дві руки ліві) , але він її порізав таким шматочками що їй ніж пережуєш то вже і їсти не хочеться. Отак от цікаво було. Та все ж, коли приїхав Захар і ми всі сіли їсти менше більше нормальну їжу яка получилася їстівною, Андріан здивував мене ще більше.

-Драко казав що ти хотіла б поїхати на Новий Рік до мами.- от Драко, як побачу, то так його вичитаю що мало не стане.

-Це було після відїзду мами...

-То поїдемо на до неї.

-Тобі не варто виконувати всі мої забаганки.- обурено сказала я. Стоп. Я сказала вголос? От чорт.

Пісдя цього за столом була мованка. Після вечері я пішла в свою кімнату але щойно хотіла переодягнутися в двері постукали.

-Заходьте.- сказала я.

І кого це принесло? В кімнату зайшов Андріан. Я здивовано глянула на нього.

-Ти щось хотів?- байдуже спитала.

-Так. Не відмовляй собі в тому, чого хочеш. Ми без проблем можемо їздити на свята до  твоєї мами.Вона неймовірно хороша. 

-Ти і так забагато для мене робиш...Не набридло?

-Не повіриш але ні.Мені приємно робити тебе щасливою. Саме тому завтра ти напишеш своїй мамі що ми приїдемо, думаю вона буде рада про це знати. І іще...ти не будеш проти якщо з нами поїде Луїза?

-Ні я не буду проти.- я посміхнулася сама до себе.- А Захар?

-Скажу тобі по секркту. В Захара є дівчина і він хоче цей Новий Рік зустріти з нею. Тільки не кажи що я тобі розповів про це. І ... дякую тобі.

А от останнє речення мене здивувало.

-За що?

-За те, що пішла мене рятувати. Знаю, я мав би тебе насварити але не можу цього зробити адже якби не ти то, можливо, я б не стояв тут зараз...

-Подяка приймається.- я посміхнулася.

-Ну, тоді надобраніч?

-Так. Надобраніч.

І Андріан пішов а я як дурочка посміхаюся сама до себе. Він подякував мені. А ще ми поїдемо до мами. Я така рада... Мій вечір дійсно чудовий.Посміхаючись я взяла телефон в руки і подзвонила мамі...