Глава 27

І що він вколов йому? Поки що Андріан не виглядаємо якимось...не таким.Але ефект точно буде тільки невідомо який. Потрібно по скоріше розібратися тут і вирішити цю проблему.

-І? Як я можу звертатися до вас...панночко з пістолетом?

-Кетрін . А ви?

-Кетрін, яке чудове ім'я. А я Петро. Бриштана.-він весело посміхнувся. -І ким ви приводитеся Андріанові? Чергова хвойда?

-Рот закрив! Я його дружина.

-Оце так поворот. Не думав що дружина настільки смілива. Навіть занадто. Ти ж розумієш що звідси живою не вийдеш?

-Це стосується тебе, а не мене.- впевнено сказала я.

-Цікаво. А звідки така впевненість? 

-Твої люди вбиті, наші вже заходять згори. Навряд чи втечеш.- сказав Драко.

-Хвалю. Я навіть не міг собі уявити що помру від руки такої красивої мадами. Кетрін, маю пропозицію.

-І з чим пов'язана твоя пропозиція? 

-А давай побємося. На рівних. Без зброї і сторонньої допомоги...

-Хочеш провести мене? Не вийде.

-Ну чому ж, я думав ти сміливіша. А виходить що така ж як і усі дівчатка. Боїшся нігтики зламати...

-Кетрін, не погоджуйся, він тебе провокує- сказав ззаду Драко.

-Доречі, хто твій батько? 

-Немає його у мене.- суворо відповіла дівчина.

-Тоді, нехай він побачить що дарма кинув тебе. Г? То як? Битва на життя?

-Скоріше на смерть.- сказала я.

Ну а що, він мене вивів, визнаю. Звичайно ж я не хотіла погоджуватися на битву з ним. Але тепер уже план був іншим. Я в той момент не думала про те, що чоловік сильніший за мене. В той момент я думала про те, що вже завтра весь інтернет буде гудіти моє ім'я. А отже, рідний батько побачить. І нехай жаліє, кого втратив і покинув.

-Кетрін не дурій.- почав уже застерігати мене Сірий. 

Але я просто поставила пістолет на землю і кинулася на цього Бриштана. Схоже, мої дії ввели його у ступор бо уже за секунду брова чоловіка була розбита. Не скажу що наша боротьба це як у кіно, або ж щось таке, що варто описувати але скінчилося все тим що пістолет був у його руках а дуло приставлене до моєї голови. Цікаво, правда? І тільки зараз розум в моїй голові прокинувся. Куди я полізли? Навіщо? І чого тобі, Кетрін не сиділося вдома з Вікою... Ну а якщо й поперлася, то треба було прострілити його та й усе , а зараз ти з великою радістю будеш пристрелена жертва а не вбивця. Вітаю тебе з цим . Але все ж розум і допоміг. Згадала , один з уроків у академії коли навчалася на поліцейського. І застосувала прийом. Таким чином я тільки на секунди випала з зони досяжності Бриштана і Драко вистрілив прямо у його голову. Отак усе і скінчилося. З стукотом він упав а в  моїх очах зібралися сльози. І куди я вляпалася? Навіщо?

Нині я стала вбивцею. І не одної людини а десятка людей...

З моєї істерики мене вирвав Драко котрий притулок мене до себе і одночасно щось кричав Сірому. Андріан був уже розв'язаний але так само і...непритомний. Знову.