Глава 26

Я ввімкнула навігатор і їхала по вказаному маршруту. По дорозі написала Драко. На диво він відповів, одже він за межами офісу.

-Ти коло офісу?- писалася я.

-З чого ти це взяла?

-Я бачила новини.

-Кетрін, сподіваюся що ти вдома...

-Не дочекаєшся. Скинь мені планування будівлі.

-І не подумаю.

-Драко!

-Кетрін, якщо Андріан дізнається що ти не вдома він мені голову відірве!

-А не боїшся що йому голову відірвуть?Обіцяю якщо все обійдеться, сподіваюся, то я відповідальність візьму на себе. А по друге я зараз сама ладна вбити Андріана.

І він надіслав мені планування будівлі. Я одразу ж знайшла всі чорні входи. Коли приїхала то побачила що вся охорона стоїть на дворі а з будівлі лунають вибухи.

-Скільки людей у офісі?- знову написала я Драко.

-Ти про наших чи сторонніх?

-Сторонніх.

-7. Приблизно але могли іще зайти. Ти вже тут?

-Так.

-Де саме , я піду з тобою.

-Ти добре подумав?

-Кетрін, не виводь мене. Я і так злий що ти в принципі тут тому скажи де ти.

-Прямую на чорний хід згори.

-Почекай на мене, я зараз буду там. Візьму Сірого з собою. А як нагору виберешся?

-От прийдеш і дізнаєшся.

І мені нічого не лишилося як чекати на них. Сама я не впораюся. Сили не рівні. Але чекати довго не довелося. 

-Слухати мене. Самим нічого не робити!- одразу висунула я правила.

-А нічого що ти ні разу не була на такому завданні? Може ми краще знаємо?-сказав Сірий.

-Сірий, або я командую або ти зараз тут ляжеш. Ясно?- розлючено сказала я.

Не знаю звідки стільки сміливості. Я нині через щур зла і агресивна. Думаю, якщо я колись думала що Андріан має загрозливий вигляд то так само про мене могла б подумати будь яка стороння людина.

-Ясно. Тільки не дивися так. Мені від твого погляду під землю хочеться провалитися.

Я відвела від нього погляд і підскочила зловившись за пожежну драбину. Отак і полізли вгору. Біля вікон лізла обережно щоб не засікли. І все ж коли майже долізли до гори , я виглянула. І не помилялася на даху сидів кіллер, тільки лежав він спиною до мене, тобто дивився в інший напрямок. А от заглушки в мене не було. Я подивилася на Драко котрий був трошки нижче від мене і тримаючись однією рукою за драбину витягла телефон і показала йому. Він зрозумів знак і витягнув свій, скрутив звук і я написала повідомлення

-Маєш глушитель?

Він подивився на мене і закотив очі.

-І що б ти робила без мене...

Я посміхнулася на це повідомлення. Але схоже Сірому не подобалося отак стояти на драбині тому він написав мені 

-Можна скоріше? Бо я зараз в прямому сенсі ляжу. Тільки з гучним стуком.

Драко дав глушитель я почепила його на пістолет і трохи висунувшись прицілилася і вистрілила. Прямо в ціль.Потім піднялася ще трохи вище і нарешті стала на землю. Не думала що колись таке скажу але я була готова вбити всіх хто стане мені на дорозі а ще я безмежно рада ступити на цю тверду землю. Ми тихо рушили і я обережно відчинила двері.А сама сховалася за стіною. Нікого. Просунула голову. Це було дійсно небезпечно ставити кіллера на даху і нікого біля нього. Ми почали тихо спускатися по сходах. Будівля була дев'ятиповерхова тому іти було довго. По дорозі я вбила ще з десятеро людей. Виявилося що їх тут більше ніж семеро 100%. І все ж ми спускалися дальше. Коли дійшли до третього поверху вже чулися слова.

-Ти впевнений що хочеш цього?- говорив Андріан. 

-Ні , я не хочу, я бажаю цього. Знаєш, ти багато разів ставав мені на дорозі, і це мені ніяк не подобається.Але нині все скінчиться. Доречі, чув ти одружився. Не жаль було лишати дружину саму вдома? 

-Вона достатньо доросла щоб впоратися самій.

-Я чув, що працює в ментовці. Цікаво. Не думав що ти на таких поведешся. Не боїшся що одної ночі приставить пістолет до голови і ...-він замовк і мовчав.

-Бабах- вигукнув цей псих і вистрілив у стіну від чого штукатурка посипалася.

-Давай поговоримо.- знову сказав Андріан.- Може ти передумаєш?

-Неа.Я точно не передумаю. 

Цей чоловік відійшов у другу сторону і дивився у вікно таким чином я обернулася до хлопців. У приміщені було четверо людей. Не враховуючи боса і Андріана. Я ясно дала хлопцям зрозуміти. Зараз виходимо і стріляємо у ціль. Але один з чоловіків підійшов до Андріана від чого мені довелося сховатися за стіну щоб залишитися непомітною. Але до цього я бачила що Андріан прив'язаний до стільця тому не важко було здогадатися, що зробив цей амбал. Він вдарив його. Коли ж відійшов то підійшов другий і так коли четвертий вдарив то бос знову повернувся обличчям. От чорт, схоже план не дієвий.

-Знаєш, а ти толковий хлопець.Навіть дуже. Гарно батько виховав.

-А ти свого тоже виховав?

-Ти про Олега?

-Так. Це ж ти дав йому завдання вбити мене місяць тому?

-Можливо.Але в нього це не вийшло. На жаль, тепер він тренується на своїх іграшках, єнотах...

-А не думав стратегію міняти.

-Ти про що?

-Не пробував виховувати його інакше?

І тут цей бос обернувся спиною і я вийшла з схованки і вистрілила рівно у дві свої цілі. Вони встигли виставити пістолети але із вистрілом я їх випередила. Сірий з Драко також поцілили.

-Вау.- сказав цей псих і почав хлопати в долоні.

-Як я розумію Драко,Сірий і ... мадам.Андріанчику, а з дівчиною я не знайомий. Представиш?

-А я не німа щоб не говорити.- сказала я.

-Ох. Кішка. Кігтики тільки не виставляй. А то ще подрапаєш. Доречі, дуже влучно попала в ціль. Хвалю. А сюди як пробралася?