Глава 23

Любі друзі, дорога родино я вичитала глави але не даю вам 100% гарантії що ви не знайдете десь помилки у словах.😬 Тому що до 17 глави я читала кожне речення і кожне слово але дальше мені надоїло це робити і вже від 17-22 главу я не читала а передивлялася текст і виправляла помилки якщо вони кидалися в око. Ну , думаю ви погодитеся що читати вдруге одне і те саме це скучно. Ну але в наступних главах помилок не мало б бути адже перед публікуванням я буду перечитувати написане. І щиро дякую тим, хто і досі читає цю книгу. Я вам дуже вдячна і коли бачу цифру 13 я радію адже це для мене є великим досягненням. Всіх люблю і бажаю чудового читання)♥️

Після того як Луїза і Захар поїхали мені стало скучно. Через тиждень Новий Рік тому треба робити в будинку хоча б якийсь знак про прихід зими. Але якщо Андріанові це не сподобається? Краще спитаюся його. Після того як я віднесла в його кімнату бульйон я більше не заходила. От і нагода. Я піднялася на третій поверх і постукала в двері. Коли почула "Заходь" зайшла.Андріан здивовано дивився на мене.

-Ти зазвичай не стукаєш. Щось сталося?

-Андріан, знаєш ти такий добрий до мене...- почала я здалеку.

-І? 

-Ну ти де дуже милий...- Андріан посміхнувся.

-Ти щось хочеш, але не знаєш як сказати. Ну, давай ближче до суті. Мені звичайно лестять твої слова і я згоден слухати їх кожен день але боюся щоб ти не захворіла від такої приязності до мене.- от жук.

-Ну дивися. Скоро Новий Рік, сніг випав а в будинку немає ні ялинки, ні якихось елементарних прикрас. А все ж свято, то я подумала чи не будеш ти проти якщо я трошки зміню інтер'єр будинку...

-А в чому проблема? Карту з грошима ти маєш, Драко повністю твій. Чому тоді питаєшся мене стосовно цього?

-Ну це ж твій дім а не мій...

-Це наш дім. І для того щоб його новорічно прикрасити ти не зобов'язана питатися у мене дозволу на це.- перебив він мене і посміхнувся.

-Тобто я можу робити все що хочу?

-Так. Тільки догори дригом не переверни. Ось і все. І якщо будеш їхати в магазин по прикраси то скажи мені щоб я знав де ти поділася.-з цього всього моя усмішка збільшилася.

-Дякую- я вийшла з його кімнати і почула як він сміється. 

А я ж ледь не стрибала немов мала дитина від щастя. Цілий будинок у моєму розпорядженні. Я побігла до своєї кімнати і зайшла у гардероб. Так, що мені одягнути? Я думала не довго. Взяла пурпуровий светр і чорні джинси а на ноги по стандартному чорні черевики але вже на низькому каблуку.З макіяжу намалювала вії, прочисала брови і намалювала губи матовою помадою. Волосся закріпила крабиком, взяла біле пальто і рушила на третій поверх. Сказала Андріанові що я їду і чи нічого йому не потрібно, він заперечливо похитав головою і посміхнувся. Я обернулася щоб піти але неочікувано для самої себе повернулася і поцілувала його у щоку. Він здивувався а я тільки сказала дякую і втекла. Не знаю що це було але мене наче потягнуло до нього. Його шкіра така приємна і гладка не зважаючи на щетину... Так, стапе Кетрін. Не жени. Щось моя приязність зайшла надто далеко. І все ж я була безмежно рада. Вийшовши з будинку побачила Драко і рушила до нього.

-Привіт. Маєш час?

-Ну звісно що ні. Я ж займаюся надто важливою справою. Чекаю коли моя шефиня вийде з будинку і нарешті захоче кудись поїхати.- саркастично сказав він. Я посміхнулася. Ми з ним дуже добре поладнали і це не могло не радувати. 

-Ну якщо ви, пане прямо помираєте від неробства, тоді відвезіть мене будь ласка у торговий центр. - підіграла я йому.

-З задоволенням.

Ми пішли до авто і поїхали. Драко цілу дорогу посміхався сам до себе. І все ж я не втрималася і весело спитала.

-Чому смієшся? Я аж так сильно тебе порадувала?

-Та ні. Просто ти така рада, аж сяєш. От і мене заразила. І чим же Андріан тебе так сильно потішив?

-Я буду прикрашати будинок до Нового Року. Зараз купимо прикраси і я займуся цим

-Можеш покликати дизайнер. Тобі не буде важко? Все ж будинок не маленький...

-Драко, не псуй мені настрій. Я зроблю все сама. І ці ваші дизайнери нічого не розуміють у справжньому щасті. Звичайно вони прикрашають все дуже красиво але надто строго. А я хочу щоб десь стояла ялинка, вона буде прикрашена прикрасами які ваш дизайнер назвав мотлохом. А мені подобається дощик на ній. Кульки розвішані у хаотичному порядку. Гірлянди котрі будуть звисати з ялинки . А ще по всій хаті будуть різні прикраси . Це буде неймовірно.

Драко

Я не перебивав Кетрін адже бачив що у неї аж очі світяться від щастя. І правда ця дівчина неймовірна сама по собі.Вона чудово розфарбує сіре життя Андріана у різні кольори.

От тільки доки вона буде це робити мої руки повідвалюються від ваги цих пакетів . Ми тільки годину ходимо по торговому центрі а в моїх руках уже з десять пакетів. Слава Богу один з власників дозволив залишити покупки в його магазині а потім повідносити в машину. За нашу походу я зрозумів  що  автомати носити-це не пакети з кульками, гірляндами дощиком і іншими новорічними прикрасами. І ось ми нарешті ідемо по ялинку. Кетрін сказала що це обов'язково має бути жива ялинка адже саме запах хвої в будинку на зимових святах-це найкраще що може бути. Ми проходили повз  магазин і мені в око впав червоний жіночий костюм. В цей же момент я згадав про Мілану-мою дружину. На Новий Рік я поїду додому. До неї і Кароліни з Андрієм. Кароліна і Андрій- мої діти. Каролі 8 років в Андрієві 5. Я їх дуже сильно люблю але подарунків і досі не купив. А зараз побачив цей костюм і просто застиг на місці. Кетрін замітила моє захоплення і також почекала. 

-Давай зайдемо- сказав я і Кетрін посміхнулася.

І так, я купив цей костюм , думаю що він чудово підійде Мілані і мені він дуже сильно сподобався. І Кетрін погодилася зі мною. Але вже через годину ми були в будинку. Я заніс всі пакети, вкотре спитав чи не потрібно дівчині допомогти але вона відмовилася. Ну ні так ні. Я піднявся до кімнати Андріана.