Глава 22

Я прокинулася від відуття погляду на собі. Сонно розплющила очі але нічого так і не побачила, іще й дочі ніч. Через звуки апаратів зрозуміла що я в Андріановій палаті. Плечі заболіли від незручного положення тому я протягнулася щоб розімяти хребет котрий заболів і тільки зараз зрозуміла що мене розбудило. Очі Андріана були ледь розплющенні. Він прокинувся.

-Ти прокинувся.- сказавла я з усмішкою і поставила свою руку на його щоку. 

Він же уважно дивився на мене і мовчав. Невже забув? Та ні, не може такого бути. Я нажала на червону кнопку біля ліжка , вона мала б викликати лікаря у палату.

-Ти мене памятаєш?- з острахом спитала я.

-Хм. Тебе забудеш.- ледь посміхнувся він.

Але слова сказав дуже тихо, я їх ледь почула. А це означало що в нього все ще мало сил. Тому я промсто гладила своєю рукою його щоку доки не прийшов лікар. Він почав ставити Андріану питання, потім оглядав рани. Адже їх було дві. Одна в грудях, а її місце розташування мене непокоїло, адже це було з лівої сторони, там де серце але лікар запевнив що проблем через це не виникло так як куля пролетіла досить далеко від серця. А друга рана була в низу на його торсі з правої сторони. Отже, коли лікар його оглянув то сказав що зараз прийде медсестра і вколить обезболюючі щоб Андріана не турбував сильний біль. І лікар пішов а ми залишилися двоє. ерез декілька хвилин прийшла медсестра і вколола рідину у крапельниці котра текла у одну з рук Андріана. Ну а далі ми просто дивилися один на одного. Я не хотіла визнавати але була рада знову бачити ці чорні очі, і воліла б дивитися в них вічно...

-Вибач мені.- сказав хлопець тихо.

-За що?

-За все. Через те що примусово одружив тебе, за те що ти не можеш тепер жити нормальним життям, і взагалі за все, що через мене твоє життя стало повністю поганим.

-Не говори дурниць. Я рада тим змінам які відбулися з твоєю допомогою.І я не хочу в це вірити але мені здається що ти мені...

-Ні. Не говори що я тобі подобаюся. Це кажеш не . А жалість до мене всередині тебе. Не потрібно. Принаймні доки не будеш у цьому впевнена.- сказав він а тоді очі його знову заплющилися і він заснув.

А я сиділа і думала над його словами, невже цей хлопець думає що я жалію його, а не кохаю...

Через 3 дні

Ці три дні Андріан все ще був у лікарні хоча діставав лікаря словами, щоб той відпустив його додому. І це попри те, що цей впертюх ледь міг піднятися з ліжка, я вже мовчу про ходіння. Але все ж нині лікар погодився. НА власну відповідальність Андріана звичайно ж, хоча мені здається щро й лікарю цей чоловік уже надоїв. І все ж як би і я , і Драко не були проти цього Андріан вперто стояв на своєму. аме тому зараз ми їдемо додому. За кермом ясне діло що Драко. Захар і Луїза мають повернутися вже завтра, а зовсім скоро Новий Рік . Я б звичайно хотіла б поїхати додому у село, але залишити Андріана не можу, по перше мама буде допитуватися ому я сама, а якщо скажу що чоловік захворів то ще прочухана отримаю, мовлялв чого лишила самого. По друге я ж не звір щоб залишити його святкувати Новий Рік в самоті. Не знаю що він робив перед цим але я була впевнена що це Новий Рік ми проведемо весело. Ну і по третє мені совість не дозволяє лишити його самого. Та ще й рани не загоїлися повністю, а якщо йому стане погано? Звичайно ж є охоронці але...я просто не хочу думати про те, що станеться щось подібне.

Коли ми приїхали додому Андріан піднявся до своєї кімнати( з допомогою Драко) а я пішла до своєї. Прийняла душ а тоді спустилася вниз . Враховуючи що я попередньо сказала Драко, щоб Зоя не приходила я все сама зроблю, ну і враховуючи що в мене вихідні, так як скоро Різдво на роботі дали тиждень вихідних а після Нового Року на роботу, я і сама в силі робити домашню роботу. Ось така я людина, лишила жінку без роботи. 

Пішла я на кухню, Драко повернувся з магазину і я вирішила приготувати бульйон адже він дуже корисний. Приступила до готування і коли майже закінила то почула що вхідні двері відчинилися. І хто ж це прийшов? І тут на кіхню влетіла маленька дівинкаа. Луїза . Вони з Захаром уже повернулися. Але наскільки я знала, то щоб не лякати Луїзу вони мали жити в квартирі Захара. Тому коли зайшов сам чоловік я питально глянула на нього.

-Луїзка, побудь з Кетрін а я схожу до вуйка а тоді повернуся. Я скоро.

-Але я також хочу його побаити.

-Сонце, Андріан захворів тому для того щоб ти була здорова ми і поїдемо до нашої квартири. А щойно він виздоровить ми повернемося.- сказав Захар. А він ж то не знає, що я в курсі того, що ця маленька не його рідна донька...

-Ну добре. Кетрін а ти що робиш?

-Готую бульйон. А як пройшов ваш відпочинок?

-Ми в стількох місцях були, і мені там дууже сильно сподобалося.-озвалася Луза

 І вона почала розповідати мені про все що бачила а я уважно її слухала і готувала бульйон який потім віднесла до кімнати Андріана.

Любі читачі, хочу попередити вас про мою недовгу відсутність. Хочу виитати глави і повиправляти помилки котрі припустила у написанні слів. Тому днів з два глави не будуть виходити.подіваюся що скоро справлюся і повернуся до написання. А ви ставте зірочки і пишіть коментарі( для мене це дуже важливо, ваші зірочки додають мені ініціативи писати більше, хоча асу не так і багато адже попри все я ходжу в дві школи).