Глава 20

Пройшло два дні. 

Я прокинулася і пішла до ванної кімнати. Вже третій день як мені  писав Андріан востаннє. Я ходжу в відділок кожного дня. На диво, про мою відсутність ніхто нічого не питається і навіть нікого не цікавить моє життя з Андріаном.  Тепер я розумію яку силу він має в цьому місті. Я вмилася і в гардеробі одягнулася у сині джинси і білу сорочку з пишними рукавами. Взулася у повсякденні чорні черевики котрі були мені до колін на досить великому каблуці. Волосся вгорі зібрала у гульку а нижнє залишилося спадати по плечах. З верхнього одягу взяла довгий чорний плащ. Спустилася на низ, там мене уже чекав сніданок. Цими днями , коли я почала іти на роботу, в дім приходить домогосподарка. Я розмовляла з нею декілька разів. Звати її Зоя , вона не є старенькою але і молодою її назвати також не можна. Їй 43 роки, а як на мене це дещо середнє між старість і молодість. Вона тут перебуватиме до обіду а потім піде додому. Сьогодні на сніданок вона приготувала омлет з печерицями та ковбаскою. Смакота. Коли я доїдала в кімнату зайшли, моя голова одразу ж обернулася до дверей. Вкотре за ці декілька днів. На кого я чекала? На Андріана. Вчора він не писав навіть Драко через що я хвилююся. Але у дверях був не Андріан а Драко.

Мій робочий день пройшов стабільно-нормально. Навіть розкрила вбивство за ці декілька днів, тож можете мене хвалити. А яка справа, спитаєтеся ви. А я відповім що справа була досить ясною. В кімнаті знайшли труп жінки, а вбив її- сусід. На це вказують всі докази. Шкіра під пальцями жертви, кров у кімнаті сусіда і навіть на ножі були його відбитки пальців. Ось так. А спитаєте, то чому аж три дні ви це розслідували? Я відповім: тому що сусідові, бляха муха, дістався надто хороший адвокат але тепер йому не відразу ися, тому коли ми їхали додому( з Драко. Не знаю як йому де не надоїло ходити за мною хвостиком) я була на сьомому небі від щастя. Але дещо терзало мою душу і мій спокій. Андріан. Він і досі не давав від себе жодної звістки. І це лякало не тільки мене. Я бачила що Драко так само нервує і через це мої погані думки тільки з більшою силою вимальовували трагічні події і думки, котрі я відганяла. 

Але коли ми приїхали додому і я піднялася на верх щоб переодягнутися, в будинок забіг якийсь чоловік. Схоже , Драко його знав бо одразу ж обернувся і почав з ним розмовляти. Я не  хотіла підслуховування але з переодяганням я розібраламя дуже скоро( ну, гаразд. Я тільки зняла своє взуття і одягла іншу футболку) я спустилася на низ.

-Щось сталося?- спитала я помітивши стривожений вигляд Драко.

-В тебе яка група крові?

Це запитання мене спантеличило.

-Четверта плюс. А що сталося?

-Збирайся. Їдемо у лікарню. Андріана було поранено і всіх інших так само. Вони на території Кирила. В лікарні. 

-Я зібрана. Тільки пальто візьму.

Я забігла в кімнату і схопила чоботи з пальтом. На ходу одягала їх і ми поїхали до клініки.

-А цей Кирило...

-Не переживай. Це нормальний тип. Він дружить з Андріаном тому їм нічого не загрожує. Але через поранення і переїзд стан хлопців критичний. Крові в лікарні немає. А четверта плюс в лікарні відсутня. А вона вкрай потрібна

-Кому?- Драко вагався але відповів.

-Андріанові.

Ми їхали приблизно пів години. І це враховуючи те, що Драко летів по дорозі як навіжений. Повезло що був вечір і на дорогах було мало машин. А то б ще аварія сталася. Але час мене лякав не на жарт. Якщо цей тип, що повідомив про лікарню їхав пів години, а ми їдемо пів , то що виходить. Ми втратили цілу годину! А за цей час Андріан міг спокійно відійти у світ мертвих. Так, стоп Кетрін,не думай про це. Просто не думай. Він не кине все тут і зараз. 

Ми зайшли в лікарню і одразу ж пішли здавати кров. І як мене не переконували здати пів літра, я наполягла на літрові. І все ж моя взяла. Щоправда, після цього мені було легко кажучи погано. Сил не було, а в голові крутилося. Але це все заради Андріана. І попробує він померти, я його з того світу дістану. Ми з Драко підійшли до операційної, за дверима якої лежав Андріан. Чекати довелося досить довго. Пройшла ціла вічність як на мене, а якщо по годинах то півтора години. І нарешті двері розсунулися і звідти вийшов лікар