Глава 19

Я збираюся до театру і не знаю що мені вдягнути. По аналогії взяла те, на що наткнулася рука. А саме це був рожевий костюм котрий складався з штанів та піджака. Він був з хутром внизу тому я не мала б змерзнути. Як би мені не хотілося визнавати, але Андріан досить добре попіклувався про мій гардероб. Весь він був у багатьох красивих нарядів котрі підходили мені по розмірам і усіх параметрам. І були зручними. Одже я одягнулася у цей костюмчик а під піджак одягла чорну футболку. Взулася у черевички на підборі адже все взуття було якщо не на плтформі тоді на підборі. Та й я уже навчилася на них ходити. Принаймні мені не було так незручно як колись. Волосся я заплела у високий хвіст, на губи нанесла гігієнічну помаду і мій образ готовий. Коли я подивилася у дзеркало одягаючи пальто тілесного кольору то задумалася. А якби мене побачив Андріан, йому б сподобався мій вигляд? Так, стопе. Щось я останнім часом надто багато думаю про нього. Не скажу що за цей уже майже другий день його відсутності я була спокійною але й признатися що хвилююся теж не можу. Все ж він мені чужа людина. Максимум-друг. І то наші відносини е є дружніми. Я взяла свій телефон і зайшла у телеграм. Він не написав мені нічого. Навіть простого доброго ранку чи привіт. А міг би взагалі-то. Я не хочу визнавати, але якщо це буде між мною і вами то я б дійсно хотіла щоб він мені написав. Принаймні тоді в мене не було б відчуття цієї невідомості. А якщо він мертвий? Або поранений? Що тоді? Так, стоп я не буду себе накручувати а то знаючи мене то ще трохи і я поїду сама до цього Бриштана. І ні, не подумайте що я така запальна, просто я відчуваю страх за Андріана , тому що він став для мене на підсвідомості не чужою людиною. Отже я зійшла в низ і побачила Драко, він на мене уже чекав. Я зійшла і ми привіталися. Опісля вийшли на вулицю де починав палат сніг. І що я очікувала? На дворі ж зима і вона тільки почалася. Ми сіли в машину, Драко за руль а я збоку. Я вагалася, спитати його за Андріана чи ні? А якщо не так зрозуміє і скаже йому що я питалася, думаю тоді його его стане ще вищим, тому я вагалася але все ж почала з далека.

-Як день пройшов?

Він наморщився.

-Як завжди. Стояв під будинком, дивився щоб інші дурницями не займалися. А чому питаєшся?

-Просто.

-Та ні. Я ж бачу що не просто.

-Захар не дзвонив? Як вони?

-Кетрін, я ж бачу що Захар тебе не цікавить. Кажи одразу те, що хотіла спитати.

-Ну гаразд. Тобі Андріан не писав?Або дзвонив?

-Писав і дзвонив.

-Як він?

-А ти прямо ожила. Сама подзвони ,або краще напиши. Бо якщо вони в засідці то т цим тільки нашкодиш.

-Я не напишу. 

-Чому?

-Я не можу. Тоді він подумає що я хвилююся...

-А хіба це не так?

-Ні!- я обернулася і дивилася у вікно. Чому мене розізлили запитання Драко? Сама не знаю.

Ми ж приїхали у театр і зайшли у зал де було багато людей. Ми сіли десь посередині і невдовзі почався сеанс . По його закінченню ми вийшли і поїхали додому. В один момент телефон Драко заджеленчав. Він витягнув і посміхнувся. Я подивилася на нього і підняла одну брову.

-У вас із босом один тип запитань.

Він відклав телефон адже все іще керував машиною. 

-Тобто?

-Ну ти питаєшся як Андріан а він питається як ти, ось і все.

Я посміхнулася. Отже він пам'ятає про мене. Ми приїхали і коли я переодягнулася мій телефон завідувач. Це було повідомлення від....Андріана. Коли побачила ім'я то ледь не впустила телефон але швидко опанувала себе. Він написав мені...

"Привіт.Як ти?" Не знаю чому але через ці його слова мені стало якось...тепло на душі чи що?

"Готова вбити тебе, а так то добре." 

"Цікаво. Невже не скучила?"- от зараза.

"Можливо трошки. А ти як?"

"Я нормально і дуже скучив"

"Коли повернешся?"

"Планую днів за три.Надобраніч"

"надобраніч"

Я посміхнулася і поклала телефон на тумбочку. Невже я закохалася? А ще недавно вірила що кохання не існує...і тепер мені страшно. Адже закохалася я далеко не у нормального чоловіка...

Я довго не могла заснути. І врешті решт вирішила спуститися вниз щоб взяти води адже щось дуже захотілося пити. Спустилася і побачила на кухні Драко. Він сидів на стільчику і пив каву.

-Не спиться?- перша спитала я.

-Ні. А тобі бачу так само.

-Правильне бачиш- я посміхнулася йому.

Налила води і випила а  потім налила іще раз після чого вже хотіла попрямувати до кімнату але Драко мене спинив.

-Кетрін. Мені писав Андріан, завтра ти ідеш на роботу.

Я спантиличилася.

-Яку роботу?- а сама схрустила пальці однієї руки в німому проханню до все всесвіту щоб ця робота не була кровяною.

-Ти забула що працюєш у поліції? Цікаво. В тебе з пам'яттю все гаразд?- він сказав це награно від чого я зрозуміла що він сміється.

-Хух. В поліцію. 

-А ти думала що куди?

-Ну знаєш, з Андріаном зв'язана тільки одна робота. Вбивства тому я про них подумала...- він засміявся.

-Кетрін, Андріан ніколи б не наказав тобі вбити когось та ще й не особисто а через мене. Це по перше. А по друге він рідко вбиває і зовсім не такий страшний монстр як ти думаєш.

-Ти його виправдовуєш?- я промовила очі і подивилася на Драко.

-Зовсім ні. Просто Андріан мені близька людина... Не хочу щоб ти думала , що я його захищаю чи щось таке.- і в очах Драко я побачила дивну емоцію.

-Що вас пов'язує з Андріаном?

-Ти дійсно хочеш це знати?

-Якщо питаюся, значить хочу.

-Кетрін...- він заперечливо похитав головою.

Але я дівчина вперта. Сіла навпроти нього і з очікуванням поглянула на чоловіка навпроти.

-Розповідай.

-Але ти не розповіла йому, що я тобі про це розказав.

-Гаразд.

Він важко здихнув і почав.

-Коли мені було років з 16 я почав працювати на батька Андріана. Сам я з бідної сім'ї тому пішов сюди тільки задля грошей. Батьки наполягли. Наш сусід, дядько Коля працював тут. Він мене і привів сюди. Спочатку я навчався всьому. Стрільби, непомітного пересування , потім дядько Коля брав мене з собою на завдання , пізніше уже коли я повністю оволодів всієї інформацією потрібною мені для роботи тут мене брали на різні зустрічі як кіллера . Я працював і хоча робота не дуже подобалася я не мав вибору. Піти звідси було не можливо. Вже за годину мене б знайшли і вбили за зраду... Через два роки батьки померли. А до того часу я передавав хм гроші що їхнє життя ставало кращим але, у батька виявилася хвороба серця. А мати дуже сильно любила його і померла через місяць так само. А одного вечора, напевне з місяць після смерті батьків, Кристіан- батько Андріана приставив мене слідкувати за ним. Я бачив майже все, починаючи від того що Андріан з Поліною і закінчуючи тим , що він тікав інколи з дому. Але не розповідав босу, хоча мав би. Але вже через два місяці мені дали іншу роботу а до Андріана приставили іншого, і той все доніс на хлопця. Йому тоді було 14 або 15 років. А Кристіан і так його мучив але ... те що було, коли він дізнався мені не описати словами. Він просто оскаженілу, кидав усім що було під рукою. А потім прийшов у кімнату Андріана і просто випхав його на вулицю. Там була його собака. Він її дуже сильно любив, але... Кристіан змусив за те, що Андріан порушив накази батька вбити її.