Глава 18( Андріан)

Я прокинувся досить рано порівняно з нормальними людьми. Це була друга година. Враховуючи , що я майже і не спав, це було для мене важким рішенням піднятися. Кетрін мирно спала збоку. Ця дівчина здивувала мене, хоча я й сам не знаю чому розповів їй свою історію. Це було важко для мене. Ніхто не чув цієї історії з моїх вуст. Андріан знав, бо вже тоді був моїм , так би мовити охоронцем. Він зрадив батька, і я сприйняв це як знак. Саме тому Драко став моєю найріднішою людиною. Я тихенько встав і забрав свою руку з рук Кетрін. Зробити це непомітно я постарався хоча і було важко адже вона так міцно її тримала наче боялася що я втечу. Але все ж я одягнувся у чорну футболку і такі ж джинси. Цей тиждень точно буде важким. Я планував поговорити з Бртштаном але після його вчинку про розмову навіть чутно не буде. Він оголосив війну, я приймаю його виклик. Я іще раз подивився на дівчину котра лежала на моєму ліжку і мирно спала. Вона мені сподобалася з самого початку, але я вже не той що був колись. Я не той Андріан котрий відпустив Поліну. Саме тому весілля відбулося так скоро, бо я боявся що і Кетрін втече. Але вона не зробила цього і я був щиро радий цьому. Отже я подивився на годинник. Третя година. Пішов збирати необхідні речі. В моїй кімнаті був секретний хід, де хортнилася зброя, гранати і інше подібне снарядження. Я взяв пістолет, і бронижелет. Іще деякий одяг на зміну адже буду там приблизно з 6 днів за планом, але в війні я не можу передбачити точну цифру. Вийшов з кімнати востаннє глянувши на Кетрін. Після кожного такого мого виходу з дому я не міг бути впевненим що повернуся, тому ще вчора перед весіллям переписав все моє майно на Кетрін а фірму на Драко. Він завоював мою довіру тому я зробив так, адже бачив у цьому правильне рішення. Я спустився на низ намагаючись запам'ятати кожну деталь. Не знаю чому, я знав цей дім що кожного міліметра і завжди, коли йшов з війною до когось завжди почувався що можу не вернутися. І це правда. Ще жодного разу я не повертався без ушкоджень але зараз мої відчуття були в  рази сильніші і моя чуйка ніколи мене не підводила. Я спустився на низ і здивувався. Мама Кетрін не спала. Тому я зайшов до неї на кухню. Вона пила чай.

-Доброго ранку- привітався я.

-О,Андріанчику а ти чого не спиш? Ще й четвертої немає. Ти кудись їдеш?

-Так. Їду у відрядження. А ви чого не спите?

-Та у мене безсониця. 

На кухню зайшов Сірий.

-Бос,все готово.

Я кивнув.

-Допобачення пані Марія.

-Андріан!

Вона гукнула коли я уже був біля дверей. Я озирнувся. Марія підійшла до мене і.... обійняла.

-Бережи себе.І повертайся по скоріше.

Я посміхнувся і притиснув жінку до себе. Марія за ці лічені дні стала стала мені як мама. Хоча, і рідна мама померла але вона жодного разу не поводилася зі мною так як Марія з Кетрін. Від цих спогадів мені стало сумно тому я, щоб жінка не помітила моєї зміни настрою, відсторонився і сказав одне "дякую" і пішов. Сівши у машину мене накрили спогади. Все моє дитинство я почував себе іншим... відстороненим від інших і непотрібним. Батько , кожного дня після мого приходу із школи додому в котру я ходив від сили 3-4 рази на місяць або ж коли він був удома постійно брав мене у підвал а мама, навіть нічого не казала. Чула мої крики коли батько різав мені руки і затавляв стріляти, чула коли батько змусив мене вбити Арнольда- мого єдиного товариша тоді,милого цуцика котрого я любив понад усе,  і навіть коли я хотів її обійняти у час коли батька не було вдома вона просто відштохала мене з словами" Я зайнята" . У школі зі мною ніхто недружив через батька , крім Поліни звичайно. Хоча, і вона мене так само зрадила...І тільки зараз я зрозумів що був не рідним сином , його охоронець і друг тоді одружився , батько думав що моя мати так і не народить йому сина тому і забрав мене у цього охоронця. А той і не опирався, навіщо? Батько заплатив та й усе. І все ж я до сьогодні живу з тим, що нікому немає до мене діла. Всі навкруги-зрадники. І тепер я звик до цього. Вже не так прикро як було тоді, коли про все це дізнався . 

Сірий подивився на мене , він керував машиною а я сидів на заді. Я зиркнув на нього і той відвів погляд. І все ж за всю дорогу я разів з три спіймав такі погляди а на четвертий спитав його.

-Сірий досить. Скільки разів тобі казати, хочеш спитати-питай. Але не дивися ніби наробив щось.

-Вибач. Просто не знаю як це спитати.

-А прямо спитай. Я ж казав що ти можеш це робити.

-Ти дав нам з Драконом багато привілеїв. І довіру. Не думав коли небудь що дарма?

-Тобто?

-Ну, всі ж можуть зрадити і навіть ті на кого й не подумаєш...

-Сірий, не розумію чому ти мене це питаєш.

-Ну, ти довіряєш нам. Чому?

-А чому тебе це цікавить?

-Просто подумав. 

-Думати корисно але переведи свою жагу до розумного у інше русло. Наприклад щодо нашого плану.

-Добре.

І всю наступну дорогу, а це годин з 4 ми їхали мовчки. О 12 годині я написав Драко і спитався як у них справи. Він відписав скоро і повідомив що Марія поїхала а Кетрін засмутилася трохи. І тут в мою голову прийшла ідея і я написав її Драко. Нехай сходять у театр, все ж не сидіти дівчині цілими днями вдома. А іще те, щоб наступними днями Драко відвіз її на роботу у поліцію. Вона давно там не з'являлася, я міг зробити все так, щоб це нікого не хвилювало але ж не тримати мені її вдома цілий час. Хай живе спокійним і не таким як у мене життям...