Глава 18

Коли я прокинулася Андріана вже не було поруч. В моїй голові досі крутилися спогади вчорашньої ночі а саме розповідь Андріана. Він відкрив мені душу а опісля ледь не покинув. Але я поступила незвично для себе і мене лякав цей поступок. Я ж не закохалася? Та ні. Можливо це було просто жалість адже я б і уявити не могла що за його холодною поведінкою. Входить не такий він уже і холодний... Доречі, де він дівся? Хоча, чому мене це цікавить? Але я все ж пішла у свою кімнату та переодягнулася з піжами у сині джинси та чорний топ. На верх накинула білий піджак. Волосся заплела у два колоски. Я не мала планів кудись іти. Луїза і Захар поїхали за кордон, але сьогодні по обіді мама і Віка також їдуть тому потрібно їх провести.Не знаю чи Андріан поїде зі мною....доречі де він? Я зійшла вниз але там його теж не було. На кухні сиділа мама, вона як завжди прокинулася раніше за всіх.

-Кетрін, доброго ранку. Як спалося?

-Доброго. Нормально спалося. Не бачила Андріана?

-Бачила. Він казав що ти знаєш , що він їде по роботі і повернеться дні за 3-4.

Я наморщила лоба. Точно, він казав же вчора, а я з усього забула про це.

-Точно- я ляпнула себе долонею. 

-Бачиш.- посміхнулася мама.

-Як добре що ти ще нині будеш тут. А то я з самотності і суму померла б.

-Це тільки до обіду. Але байки, ти в мене розумна тому знайдеш собі роботу. Доречі про неї, ти працюєш у поліції? А то за цей час що я тут то ніяких таких ознак не помічала, чи ти звільнилася?- спитала мама чим ввела мене у ступор.

А дійсно, я працюю ? Але відповідати мені не прийшлося бо це зробив Драко котрий зайшов з пакетами на кухню.

-Про що розмовляємо?Якщо не секрет звичайно.

-Звичайно не секрет. Ось цікавлюся як у Кетрін на роботі справи.- посміхнулася вона.

На диво Драко посміхнувся і обернувся до мене і злегка кивнув. Я зрозуміла натяк .

 -Цей хлопець такий хороший. То що там з роботою?- про хорошого вона напевне має на увазі Андріана.

-Я працюю але на час весілля взяла відпустку. Роботи майже немає тому мені її радо дали.

-Доню я така рада за тебе. Ти одружилася, маєш чудового чоловіка, дім а там скоро і діти будуть... Ти стала така доросла.

-Мамо,ну ще розплачуся знову. Чого ти? Я вже чула це від тебе і казала тобі , що люблю тебе і всі ці зміни цього не змінять - я підійшла і обняла її.

В обіді ми разом з Драко поїхали проводжати маму а Віка залишається у Ніка. Виявилося що тепер він має роботу в місті і вони з Вікою разом. Я була щиро рада за них , та й у мене тепер є подруга під боком що не могло не радувати адже вже не буде так сумно. Мама знову розплакалася як їхала але і про настанови не забула, а точніше дала їх стільки що мені аж стало незручно перед Драко що той стоїть на цьому холоді і все через те, що найнявся у охоронців. Але коли мама поїхала мені стало сумно і чоловік це замітив.

-Міс Кетрін, вона ж не померла а просто поїхала, а ви засмутилися.

-Просто...не звикла проводжати рідних мені людей.  І ти правий вона просто поїхала але відчуття наче не побачу ближчим часом.

-Чому ж не побачите. За два тижні Новий Рік, свята, Андріан обіцяв нам вихідні а з вами може поїхати до вашої мами. Просто скажіть йому про це.

-Драко, ти знаєш що я з ним...- я затнулася. Знає він?

-Так, я знаю що тільки на документах це так, але ж Андріан не такий бездушний щоб не виконати вашого прохання. Та й якби він відносився до вас як сторонньої людини то не дав таких повноважень.

Я напружилися. Яких повноважень?

-Тобто?

-А ви не знали?- ми вже дійшли до машини і сіли в середину.

-Пан Андріан сказав виконувати ваші накази і вести всюди, куди вам буде потрібно.А якби він відносився до вас як до дружини на папері то думаю навіть не сказав би щоб я вам допомагав при потребі.

Я була здивована і це читалося на моєму обличчі. Побачила як Драко посміхнувся коли я звернула на нього погляд. Тобто Андріан дав мені повну волю. А сам де він зараз?

-А коли Андріан повернеться?

-Ну, врахую що ви не питаєтесь де він зроблю висновок що це він вам повідомив а щодо його повернення то скажу що не знаю. Бриштана живе далеко від нашого міста. Тому сама тільки дорога займе один день а так як треба ще багато дрібниць уточнити на місці то він має повернутися днів десь так за 5-7 . А чому цікавитеся?

-Просто цікаво. І що тут смішного?- спитала я коли помітила чергову усмішку.

-Повірте, я бачу всіх наскрізь і тут не просто цікавість.

-Ти помиляєшся. І загалі, звертайся до мене просто Кетрін і не викай. Бо я відчуваю себе старою бабкою в такі моменти.

-Як скажете. Скажеш.- виправився він.

Ну а коли ми приїхали додому і я зайшла в будинок, Драко повідомив що завтра у вечері ми можемо сходити у театер. Я погодилася. Все ж веселіше ніж сидіти вдома. Коли я перепочинок у своїй кімнаті то спустилася вниз щоб приготувати щось смачненьке. Все ж їла я ще вранці мамині деруни. Оцінивши холодильник який незвично був забитий різними продуктами я задумалася. Може зварити рис з кукурудзою? Але я не з'їм всю каструлю сама. Ей, нічого. Покличу Драко і Сірого якщо вони будуть, все ж вони також люди. Та й з Драконом я так би мовити здружилися. Отже я взяла фартух і поставила рис на вогонь. 

Коли вже все було готове я зняла фартух і вийшла на вулицю. Драко стояв під самими дверима. Тому шукати його не прийшлося.

-Драко, я хотіла тобі дещо запропонувати.- почала я здалеку. А він просто повернувся до мене і посміхнувся.

-Що саме?

-Ти б не хотів зі мною повечеряти. Бо одній якось скучненько буде.

-Я можу відмовитися?

-Якщо ти відмовишся тоді це буде не прохання а наказ.

-Ну, прохання мені більше подобається ніж наказ.

І все ж ми сиділи на кухні, дивилися якусь комедію і їли мою "вишукану" страву. Драко був старший за мене і як я дізналася одруженим. Мав дружину і дитину але вони були за кордоном , через його небезпечну роботу. Але він радо їздив до них раз на місяць що дозволяв йому Андріан.