Глава 17

Ну, але справжня сутність Андріана після такого "романтизму" дуже скоро прокинулася і після пісні коло мене сів не той Андріан котрий співав настільки красиво що я на секунду подумала чи дійсно це він, а беземоційний бос мафії. Але я не витримала такої паузи і заговорила до нього. Віка якраз танцювала з Ніком а мама розмовляла з якимось чоловіком.

-Ти гарно співаєш.

-Дякую. Займався колись вокалом. 

-Неочікувано.

-Що саме? 

-Жорстокий принц і вокал- якось не зводиться. 

-Ну я ж не завжди був таким яким ти зараз бачиш мене. 

-Розкажеш?

-Можливо - сказав він з усмішкою.

Ми обоє були вже трохи п'яні і думаю, саме тому вже ввечері коли ми зайшли в будинок і я прийшла до його кімнати, де він доречі уже лежав на ліжку, я не зробила те, що минулого разу. А саме я лягла не на землю як минулого разу а лягла до нього під ковдру. Андріана здивували такі мої дії але він нічого не сказав. Все ж невдовзі я порушила мовчанку котра утворилася адже спати ще не хотіла.

-І? То розкажеш?

-Що саме?

-Ти в ресторані говорив про вокал. Це мене здивувало тому я хочу знати більше про твоє дитинство.

Я помітила як він напружився.

-Дитинство як дитинство. Нічого цікавого в ньому не було.- холодно відповів він і обернувся спиною до мене. 

Ну а я зрозуміла що він не хоче розмовляти на цю тему тому обернулася до вікна тобто так само спиною до нього. Заснути не могла , та й Андріан як я розуміла по його диханню також. 

-Захар завтра летить з Луїзою до Парижу. Ти будеш з Драко. - пролунав його голос.

-А ти?- я обернула голову до нього. 

-Я маю декуди поїхати.

-Як я розумію, якщо спитаю куди ти не скажеш.

-А от і ні. Я їду до Петра.

-Петра Бриштана?- я підхопилася.

Андріан обернувся і подивився на мене.

-Так.

-Він же хотів тебе вбити а ти просто їдеш до нього? А якщо він тебе вб'є?

-Якщо вб'є тоді ти станеш молодою вдовою і залишишся з всім моїм майном.- він посміхнувся

-Хм. Тобі смішно? 

-Скажи чесно, ти хвилюєшся за мене чи за те, що лишишся без нічого.

-Я не хочу відповідати на це запитання.

Я лягла назад на ліжко а Андріан наоборот встав. 

-І все ж?

-Обійдешся без відповіді. А як Нік опинився на весіллі?- я вирішила перевести тему. Ну а що? Я ж знаю що він не відчептться від мене а так можливо і забуде. Я також пильно подивилася на нього.

-Так не піде. Запитання на запитання?

-Гаразд. Тоді давай я відповідаю тобі а ти мені?Іде?

-А давай зіграємо у гру?

-Яку?

-Я ставлю тобі запитання і ти чесно відповідаєш а потім ти ставиш мені і я відповідаю. Але - відповідь чесна.

-Давай.- ну а що, я була готова відповідати чесно а от чи він дотримується цього пункту, зараз побачимо.

-Отже я починаю- я приготувалася до запитання.- Якби зі мною щось сталося, ти б хвилювалася?

-А що з тобою може статися?- здивувалася я.

-Просто дай відповідь. 

-Ну якби з тобою сталося щось на прикладі " виграшу в конкурс" тоді я не буду хвилюватися а радіти.

-А якщо щось на прикладі....

-Це вже друге запитання - перебила я його і зрозуміла що зробила- Ой вибач я не мала перебивати.

-В мене сьогодні гарний настрій тому вибачаю. Ну давай ти своє запитання.

Я задумалася. Насправді я хотіла б дізнатися багато чого але не хочу його налякати питаннями а то ще скаже досить і все. Тому я почала з найлегшого на мою думку

-Ким ти б хотів стати якби не був... таким?

-Яким таким?- здивовано вигнув брови він.

-Ну не кожний думаю хоче бути головою мафії в молодому віці. Це скоріше старші люди цього прагнуть, а Захар розповів що ваш батько помер і від тоді ти став головою як старший.

-Насправді я є адвокатом по професії.

-Серйозно?- я здивувалася.- Тобто ти сказав моїй мамі правду?

-Так. А що не так з професією адвоката?

-Та ні, професія хороша але .... якось затятого правопорушника і адвоката  не могла уявити в одній людині.

Андріан посміхнувся. Схоже, моє питання його розвеселило.

-Одже моє запитання. Ти за мене хвилюєшся в загальному, тобто в небезпечних випадках.

Ах жук. Ну я ж сама не знаю відповіді на це запитання а він хоче щоб я відповіла. І що сказати? 

-Ем... насправді, якщо ти питаєшся як друг, то я за тебе, як за знайомого можу хвилюватися інколи але як за чоловіка то ні. І все ж я тут не як дружина...

-Чому не як дружина - перервав він мене.

-Розумієш, я не можу почуватися тут як дружина бо по документах це так але...

-Ти не думаєш що інші це сприймуть без доказів. Правильно?

Я кивнула на знак згоди.

-Кетрін, ти вперта і завзята а зараз кажеш що боїшся аби тебе хтось не сприйняв за ворога?- він засміявся.

-Чого ти смієшся?- я ображено глянула на нього.

-Цей день стає ще веселіший. Запам'ятай, з тобою завжди будуть мої люди і комусь щось доказувати тобі не потрібно. Всі знають що я одружився і до тебе ніхто не проявить претензій.

-А ці твої люди? Якщо вони не сприймуть мене як твою дружину. Вони ж знають правду.

-Ти права, вони знають правду, але знають її повністю.

-Тобто? - не зрозуміла я.

-Ох. Кетрін, зрозумій у кожного є своє минуле і я не виняток. Яким я б не був серед людей , своїх хлопців я сприймаю як братів і вони знають мене не тільки з сторони як боса але і як друга. Це не безпечно , і я це знаю. Сам дав їм козирі в руки але дав тільки тим, кому дійсно довіряю.

-Тобто, ти довіряєш Драко?

-Скажу чесно спочатку я не довіряв нікому але декотрі з усіх моїх підлеглих довели свою відданість і це правда, Драко і Сірий є одними з небагатьох. Тому якщо в тебе щось станеться, з тобою завжди буде один із них.

-Тобто, ти...

-Тобто з тобою завжди будуть люди котрим я довіряю , ти не зобов'язана робити це також але я б не хотів щоб між тобою і твоїм майбутнім охоронцем були сварки.

-Я зрозуміла.

-І запам'ятай ще одне, ти тепер Остапова Кетрін і цього вистачить всьому місту щоб зрозуміти що ти моя дружина. І на законних правах на секундочку.