Глава 16

Я прокинулася від сонця і одразу ж підхопилася. Чорт, весілля! Обернулася і побачила біля себе Віку . Ми були в спальні Андріана. Я подивилася на  годдиник і просто в ту ж хвилину як побачила 08:03 з вереском зірвалася і побігла у свою кімнату. За хвилин 10 я прибігла до кімнати Віки котра також прокинулася від мого кіпішу. Мама вже була на ногах тому допомогла одягнути весільну сукню і я сіла перед Вікою. Саме вона сьогодні мала робити мені макіяж . Вчора вона вже зробила манікюр а зараз чаклувала над моїм волоссям і мейкапом. За професією це і була робота Віки тому я не переживала спізнитися в салон але час піджимав. Адже в 9 по мене мав би приїхати Драко.

А на другому кінці світу творилося те ж саме. Андріан лежав головою на столі а біля нього Захар. Вони були у барі де і заснули. 

-Бос- потрусив Сірий начальника за плече.

-Гм.

-Вставайте у вас весілля нині.

-Угу. Я пам'ятаю - повернув голову на другу сторону.

-Але вже пів 9 а вам у 9 треба бути у ресторані.

-Що?- Андріан милю прокинувся почувши це.

Він поглянув на годинник на руці і жахнувся. Чорт! Вже через пів години приїде Кетрін з Драко а він ще й не одягнений нормально. І як він учора міг так заговоритися з Захаром? Точно, Захар. Він штовхнув брата і той на відмінну від нього одразу ж прокинувся. Андріан встав і в ту ж хвилину збирався їхати по свій костюм але Захар його зупинив.

-Не кіпішуй. Твій костюм у VIP кімнаті . Тільки іди переодягнися в нього. 

-Коли ти встиг?

-Ну я ж знав що ми додому не повернемося. А говорити про твою колишню котра тебе кинула в цей же день ми мусили бо тоді б втік уже ти . Так що я взяв костюм у машину.

-Ти мій рятівник.

-Не лести мені.- Захар посміхнувся.

Андріан побіг нагору а Захар витягнувся і рушив за ним. Все ж йому також треба переодягнутися. Як не як весілля. Але по дорозі він набрав Дракона.

-Наречена не втекла?

-Жартуєш?

-Ну кілька років тому втекла ж.

-Кетрін не Поліна. Думаю це правильна відповідь на запитання.

-Правильна. Привезеш їх на місце. Ми зараз також приїдемо.

-Плюс.

І Драко відключилася а Захар задумався. Дійсно, Кетрін не колишня Андріана але все ж , перша втекла коли дізналася що брат мусить взяти у свої руки всю столицю. Та й він не такий уже і жорстокий якщо пісдя всого зробленого йому колишньою не знайшов і не вбив її. Андріан не торкнеться Кетрін, хіба що та сама його виведе, але зробити це дуже важко. І все ж Захар цінував Андріана за його щирість і можливістю висловитися саме з ним. 

О 09:00 обоє наречених були вже у ресторані. Гості збиралися, Кетрін у кімнаті разом з мамою , Луїзою і Вікою стояла готова до виходу. За стіною Андріан нервово ходив в дві сторони.

-Та заспокойся ти вже. Сядь- сказав Захар що сидів на дивані.- Весілля пройде нормально і гладко. Охорона розставлена. Остап за кордоном, з ним охорона тому його життю нічого не загрожує, Кетрін у сусідній кімнаті. Чому ти нервуєш?

-Відчуття погані.

-Пф. Тоже мені аргумент.

У двері постукали.

-Пане, ви можете виходити.- сказала організаторка.

Захар піднявся і вони рушили до виходу. Хлопець постукав у сусідню кімнату. 

-Луїзка, пішли.- сказав він малечі. 

Та одразу ж кинулася в обійми до батька. Вони обійнятися і за руку всі троє рушили до сходів адже кімнати в яких вони були знаходилися на 2 поверсі а церемонія відбуватиметься надворі під куполом адже на дворі як не як зима. А ось Кетрін занервувала. По традиції, до вівтаря її мав вести батько, але його в неї немає. Дівчина думала що цю роль виконає Захар але тепер виявилося що ні. 

Але її попутник не затримався. Через хвилину  в кімнату зайшов Нік. Її колишній колега по роботі.

-Нік?

-Ну, бачу ти мене не забула. Це вже добре.- посміхнувся він.

-А як ти тут?

-Ну звісно, Кетрін ти дуже рада мене тут бачити і навіть поцікавилася як я.- сказав він з сарказмом але вчувалася і нотка докору.

Кетрін зачервонілася ж. Дійсно вийшло не красиво.

-Вибач.- сказала вона і винувато посміхнулася.

-Вибачаю але не бери за звичку. Отже, ти готова?

Дівчина кивнула.

-Тоді дозвольте, мадам відвести вас до вашого судженого.

Кетрін посміхнулася і вже за хвилину вони з Ніком стояли перед дверима. Пролунала музика і двері відчинилися. Кетрін впало в око що людей було не так і багато як вона уявляла. Здебільшого охоронці котрих вона бачила на території будинку, і ще з десятеро людей котрих вона не знала. Серед знайомих вона помітила Артема, Тимофія, і інших її найближчі колеги з якими вона спілкувалася . Також був і її колишній начальник котрому вона привітно усміхнулася і чоловік відповів їй тим же. Інші люди були  не знайомі їй . Коли вони дійшли до вівтаря Нік передав її руку в Андріанові. Вона на диво була теплою. Чоловік стояв перед нею у чорному костюмі і такого ж кольору сорочкою

Наче на похорон зібрався, не міг білу сороку натягнути?.- промайнуло в її голові

Сам Андріан дивився пильно на неї наче досліджував від чого вона   бажала провалитися під землю. Але потім чоловік відвів погляд і вона заспокоїлася. Висока жінка у блакитній сукні стала перед ними і почала говорити слова котрі вже давним давно залучила на пам'ять і котрі знали напевно всі напам'ять і крім неї. Та все ж коли вона зробила паузу і перейшла до суті Кетрін задумалася.

-Остапов Андріан Ігнатович, ви згодні взяти Куляс Кетрін Михайлівну собі за дружину без жодного примусу і з власної волі?

-Так- впевнено відповів він і миті не повагавшись .Всі заплескали.

-Куляс Кетрін Михайлівна, чи згодні ви взяти Остапова Андріана Ігнатовича, собі за чоловіка без жодного примусу і з власної волі?- і тут тиша.

Кетрін завагалася. Без примусу? А якщо ні? Що тоді буде? Вона вагалася і поглянула на Андріана. В його очах не було жорстокості чи темноти котру вона часто бачила. Там був... страх? Та ні, вона напевно щось плутає. І все ж дівчина відповіла