Глава 14

Я стою на вокзалі в очікуванні 34-ого поїзда. Андріан не приїхав як я й говорила, за те біля мене як дві гори височать Сірий і Дракон . За весь час я зрозуміла що саме цим двом Андріан довіряє найбільше. Коли я бачу поїзд то одразу дивлюся на годинник. О пів на 12. Одже саме зараз я зустрінуся з мамусею. І дійсно. Незабаром з поїзда вийшли дві знайомі мені людини . Я одразу ж обійняла їх а вони мене. Я так сумувала за цим теплими руками, обличчям що завжди посміхаєся що просто не можу передати вам словами. Після обіймів я отримала кільках фраз від мами , на рахунок того що я худа як тріщ. Ну а після цього вони познайомилися з моїми "бульдогами"( думаю, ви розумієте про кого я. Ні? Ну гаразд, я про Драко і Сірого). Опісля мама з Вікою сіли на заднє сидіння машини котрою ми приїхали сюди, я сіла спереду а Драко за руль. Сірий же обмовився що прогуляється, хоча мама вмовляла його що він ще чудово поміститься ззаду. По дорозі додому ми весело розмовляли. Мама про все що відбулося в нашому селі з моменту мого від'їзду. Тобто про сварки через грядки, бійки наших сусідів і з усього цього я можу відокремити  те, що дійсно змінилося. Віка знайшла собі хлопця. Ви уявляєте? Ну так, чому я здивована а ви зараз думаєте

" Ну й що тут такого? В книжці завжди всі мають хлопців"

. Ну, я не знаю навіщо вам про це розповіла але пропустимо. Ми приїхали до будинку і тут я злякалася. Мама могла поставити багато запитань щодо того, хто мій чоловік. А що я їй відповім? Іще вчора я була готова сказати правду але зараз розумію що не можу цього зробити. Моя мама думає що я по справжньому люблю і мене люблять. Я не можу просто так сказати що все це- брехня для мене. Але коли ми вийшлиз машини то із будинку вийшло мій горе-недо-чоловік. І на запитання про його роботу він відповів сам. От, зараза. Бреше і не червоніється. 

-Я адвокат.- я ледь не сховзнулася на льоду я.

Він же спокійно повів маму з Вікою до будинку а вона в свою чергу взяли його попід руку. І тільки я пленталася ззаду,хоча ні, ще позаду був Дракон. Ми зайшли в будинок і Андріан показав кімнати в котрих зупиняться мої дві рідні людини. Вони ж сказали що розберуть речі самі, адже Андріан люб'язно запропонував їм допомогу покоївки, яка як виявилося є в цьому домі. Ну, або ж він запросив її сюди. Ми ж обоє вийшли.

-Значить не розповіла?- спитав Андріан мене.

-Ні. Думаю що краще буду грати роль щасливої дружини доки вони тут, ніж вони будуть грати щасливих все життя.

-А ти думаєш наперед. 

-Тобто?

-Ну ти ж сказала все життя. А отже звикла до думки, що тобі від мене не відкаразкатися.- він зупинився і хижо посміхнувся.

А я ж промовчала і просто зайшла у свою кімнату. Андріан вже вставив вікно тому сьогодні я ночуватиму тут. 

-Можеш відірватися від цього місця.- я здригнулася адже думала що Андріан вже пішов.

-Чому?

-Ну як чому, жінка має спати з коханим чоловіком а не одна в холодній кімнаті. І , до речі сьогодні це розпочнеться?

Мені здається, що після цьої фрази мої очі стали з розміром п'яти копійок.

-Ну, ти вирішила що мама не знатиме правди, а що вона скаже якщо побачить що ми спимо у різних кімнатах?

-Ну ти й жук.

-Я стараюся. Через п'ятнадцять хвилин спускайся. 

-Навіщо?

-От спустишся, і дізнаєшся. Отак я і біжу тобі все розповісти.

Він пішов а я роздратовано фиркнула. Король чорт забирай. Ну нічого, він ще побачить мою сутність і навіть його титул голови мафії не допоможе. Я пішла у ванну де подивилася на своє відображення. Перед дзеркалом стояла не та я. Не та, що дивилася в дзеркало тиждень тому в своєму маленькому домі... Я обернулася і пішла до вітальні. Самокритику і твори про те, наскільки я змінилася послухаєте потім бо думаю, вони вам уже в печінках сидять. Спустившись я побачила як Андріан мило розмовляє з Вікою. Подруга була у верхньому одязі, одже кудись іде.

-А от і Кетрін. Ну що, поїхали дівчатка.

Андріан попрямував до виходу і я з Вікою за ним. Одже ми їдемо втрьох. Ну , це вже плюс, принаймні буде з ким поговорити дорогою. Але сталося не так, як гадалося. Цілу дорогу Віка мовчала і тільки коротко відповідала на мої запитання. Дивно. Вона ж завжди багато говорила, а зараз що? Ми приїхали до великої будівлі. Як виявилося- готелю. І тільки пізніше я докумекала що це те саме місце, де відбудеться моє завтрашнє весілля. Було тут красиво і затишно. 

-Ну, я залишу вас самих. І так не розбираюся у цих дівочих штуках.- сказав Андріан і пішов.

До нас одразу ж підійшла мила жіночка років 35 . Як виявилося, ми мали приміряти плаття дружки. І тут виникла проблема, воно просто падало з моєї подруги. А вгадайте чому? Правильно, бо худа як тарган Віка сказала розмір своїх грудей на розмір більший , а сукня ж то не на бретельках. Тому вона просто падала як міх. Ну що ж, цікавий вечір мені гарантували . А саме- вибір іншого плаття дружки. Андріан до самого вечора возив нас по різним магазинам де ми дивилися різні плаття і все ж нічого нам з подругою не подобалося. Я впевнена на всі 99% що мій особистий вампір( бо саме таким він виглядав коли ми їхали нарешті додому) проклинатиме цей день до кінця життя. Ну ви б бачили його обличчя коли ми вийшли з готелю а заду нас Лариса( та сама жіночка) . Вона дала йому список магазинів де можна купити плаття а він дивився на неї як на статую Тіни Кароль. Наче і бачив але все одно здивований. І все ж в кінцевому результаті ми знайшли те саме заповітне підходячи плаття. Воно було красиве світло-рожевого кольору з синьою стрічкою на талії. І ідеально підходило до мого ж особистого плаття. 

Ну, додому як ви зрозуміли ми повернулися пізно. З кухні вже долинами смачненькі запахи смаженої картоплі . Цей запах я впізнаю з тисячі. Мама готує мої улюблені страви. Я побігла на гору щоб переодягнутися і по дорозі на мене набігала маленька постать.

-Луїзка, ти вже повернулася.

-Так. Ми з татком їздили в таке чудове місце, мені там дуже сильно сподобалося. Але я сумувала за тобою.