Глава 9

Цей Андріан. Я знаю про нього багато але по суті нічого. Не знаю хто він, який хоча з нашої розмови зрозуміла одне. Слів на вітер він не кидає. Але і не заходить більше. Їжу і воду мені приносять інші хлопці, скоріше за все "його хлопці " . Сам він не заходить , принаймні я його жодного разу не бачила але відчувала що він тут був. Не знаю, можливо це мої галюцинації але все ж відчуття в мене є, я відчуваю його присутність і не знаю, добре це чи погано. Пройшло вже два дні відколи я тут але дальше своєї кімнати не виходила. Ланцюг був досить довгим тому я могла спокійно ходити по кімнаті і навіть заходити у ванну. Я дослідила свою кімнату до мінімального. Андріан виявився досить щедрим. Мій туалетний столик був заставлений різною косметикою і прикрасами котрі коштували точно не мало. Також в кімнаті була не тільки  ванна але і гардероб , і навіть тут все було закуплено. Починаючи від елегантних вечірніх суконь і закінчуючи  капелюшками з сумочкою. Я нудилася в кімнаті, тому коли приходив один з хлопців я діставала їх, чекаючи коли ж вони наскаржаться своєму босу на мою поведінку і він прийде але цього ніяк не ставалося. І все ж навіть сьогодні я прокинулася так як завжди. Важко здихнула і повернулася на другу сторону. На вулиці падав сніг. Перші сніжинки вже осіли на землі.. Я дивилася на це дійство до поки в мої двері не зайшли. Повернула голову і побачила Захара в дверях. Запитально підняла свої брови. Він підійшов до мого ліжка і я посунула ноги щоб він мав де сісти і продовжила дивитися в вікно. Він дивився на мене а потім підняв ковдру розкривши мою ногу. Після чого я відчула як він торкається до неї це не було жорстоко а так лагідно що я здивувалася. Він взяв якийсь ключик з своєї кішені і відімкнув колотку котра була на моїй нозі . Я відчула що залізо котра торкалося до мене впало на землю а Захар дивився за моєю реакцією. Але я не подала і знаку і не  дивилася на нього. Якщо ці два дні я воювала і зачіпляла всіх і всім то тепер на це в мене не залишилося сил і я вирішила поміняти стратегію. 

-Я дійснго не хотів щоб все так сталося. Вибач...- він важко здихнув, схоже що його слова були правдивими.- Збирайся, в тебе є година. 

Він піднявся з ліжка і підійшов до дверей щоб вийти але коли побачив що я не ворушуся знову сказав.

-Кетрін, піднімися і йди збирайся. Повір, від цієї поїздки мені не краще.

-Кули ми поїдемо?- спитала я. 

-Вибирати твоє весільне плаття. Андріан захотів щоб ти сама його вибрала.

-Не простіше купити самому, перше ліпше?

-Як бачиш ні, він хоче щоб ти сама його вибрала. Все ж весілля один раз у твоєму житті. А, і доречі. Як зберешся спустишся вниз, а ще ти маєш повідомити своїй мамі про весілля. 

-Мама не дзвонила?

-Дзвонила. Але Андріан щось їй там відписав.

І він пішов а я важко здихнула. Ну, а можливо все не так уже і печально як я собі уявляю? Вийду заміж за вбивцю, буду в золотій клітці а потім можливо, Андріан напється, сяде за кермо і вбєттся насмерть. Або ж одного дня хтось прийде йому мстити і його вб'ють? Тоді я буду молодою вдовою і зможу позбавитися від нього. Ох, але скільки потрібно чекати такого шансу. Ні, цього можу і не дочекатися. Треба якось діяти. Я пішла у ванну , вмилася і зайшла у тепер уже свій гардероб . Тут було занадто багато одягу. Я пятнадцять  хвилин потратила для того щоб знайти щось те, що підійшло б. Все ж не хотілося принизитися у очах людей. Я взяла чорну сукню і чорні черевички на шпильці. Волосся заплела в хвіст а макіяж не робила. Для кого? Та й взагалі , коли ішла до дверей то подумала , що краще б так і в тому що лежала на ліжку, в тому б і пішла. Але , думаю що з Захаром би не прокатило і в результаті він би був злим а я б переодягалася. Ці  черевики були мені не зручні. Я на каблуці в принципі не ходжу а тут шпилька.

Ау , світ , ти що захотів з мене познущатися?

Схоже на те. Я зійшла вниз. Як я вже запідозрювала моя "колонія" була на другому поверсі. Сходячи вниз по сходах я зауважила що будинок дуже красивий у чорно білих тонах. Зійшла вниз і одразу ж побачила Захара котрий сидів за столом , рушила до нього.

-О, ти досить скоро. Знаючи дівчат.Хоа я вже зрозумів що ти інша - промовив він. -Ну що, поїхали?

-А в мене є вибір? Тільки мені буде холодно а я не знайшла жодного верхнього одягу . 

-Не переживай. Ось твій плащ.

Він взяв з вішалка чорний плащ котрий і дійсно був моїм. Нічого собі , то цей горе викрадач навіть плащ в котрому я тоді була зберіг. Ми вийшли на вулицю і я подивилася на небо. Сніг , він і досі паде. А, можливо машину занесе і ми помремо по дорозі? Було б чудово. Захар не говорив мені нічого тільки дивився на мене. Він був у синіх джинсах , білій футболці, і плащі зверху. Сніг падав на моє волосся і я ледь посміхнулася. А коли здихнула і подивилася на Захара котрий був трохи дальше зауважила, що ми тут не самі. З усіх сторін була охорона. Одже втекти звідси в мене шансів майже немає. Я обернулася і глянула на будинок. Він був триповерховим. Моє вікно було з другої сторони тому я не бачила цю територію. 

-Пішли, бо замерзнеш. - сказав Захар і рушив вперед.

Я пішла за ним і відчула на собі зацікавлені погляди охорони. Ну дійсно, коли ж вони ще побачать дівчину котра їх так відчайдушно обсипала"компліментами" у подобі миленької дитинки котра радіє снігу. Ми з Захаром дійшли до автомобіля котрий був за парканом і обтрусившись сіли всередину. 

-Можна запитання?- спитала я.

-Залежно яке. Я можу розповісти багато чого але водночас і нічого.

-Що означали твої слова тоді.- спитала я.

-Коли?

-У відділку два дні тому.

-Хм. Ти про то. Це означає, що Андріан не така проста людина як ми з тобою. Він веде це місто, дивиться за законопорядком у ньому а тих, хто порушує ці закони карає.

-Тобто він...

-Капо  мафії.

-А того хлопця... чому він вбив?

-Це не просто хлопець. Він продавав наркоту від котрої гинули люди. Доки цей "хлопець" не сунувся на нашу землю Андріан не чіпав його але коли він побачив його в одному з столичних барів то приставив до нього двійку хлопців. Ті побачили як він одного разу підсипав дівчині у коктейль наркоту. Причому вона про це не знала. І випила після чого ледь не померла. От тоді його і вбили. Все?