Глава 6

Телеграм канал де будемо теревенькати стосовно книг:
https://t.me/books_MR2060

Буду рада кожному хто приєднається)

Через тиждень

Кетрін 

І знову я прокидаюся від дзвінка будильника. По аналогії іду в ванну , потім на кухню і нарешті до кімнати де вибираю одяг. Вирішила не ходити довго колами і обрала те, що перше попалися в руки. А саме сині джинси з підвищеною талією, топ пурпурового кольору і чорні черевики на високому каблуці. Волосся зав'язала в пучок і витягнула передні прядки. Брови і вії підмалювала а на губи нанесла гігієнічну помаду. Думаю, якби зараз на мене подивилася мої друзі то вони б мене не впізнали. Перед дзеркалом стоїть не та тихоня з сільського відділку котра в школі не була популярною і взагалі... я дуже сильно змінилася. Та все ж мій самоаналіз довго не може тривати так як робота не чекає. Я накинула на себе пальто молочного кольору і попрямувала вниз. На роботу я іду пішки тому що в Захара немає потреби возити мене так як я вже майже освоїла дорогу до відділку..За цей тиждень справа зрушила з місця. Ми з Захаром їздили і опитували людей, шукали докази того, що людину вбили. Якщо сказати по правді , то Захар став дивним. Він не той самий , що був перед цим. Почав говорити загадками, не жартує, і не проявляє ініціативу у справі. Та все ж я підібралася дуже близько до відгадки. Я не сказала про це Захарові, але мені здається що я знаю хто є тим самим вбивцем під дудку котрого танцює відділок . І сьогодні я планую розповісти Захарові і з'їздити разом із ним на затримання, сподіваюся що проблем не виникне. Я дійшла до відділку за 20 хвилин. Надворі гарне сонечко не зважаючи на те, що зараз листопад.Я люблю тепло, можливо це пов'язано з тим що мій день народження влітку але тепло мені більше подобається ніж холод. Я зайшла в кабінет. Захара ще не було, схоже він запізнюється. Ну нічого. І вже через 5 хвилин Захар був за своїм столом. 

-Захаре, ти можеш звозити мене в одне місце?- почала я здалеку.

-Що за місце?

-Офіс "𝕆'𝕔𝕝𝕠𝕔𝕜"...- хлопець напружився.

-Думаєш що...

-Так, я думаю що вбивця це власник цього офісу. То відвезеш?

-Ну, якщо я відмовлю то ти все одно поїдеш тому поїхали. Але ти ж розумієш що без доказів ми не зможемо нікого затримати.

-Я це розумію, і дію згідно з законом, тому ми їдемо тільки двоє а не з патрулем.

-Ну тоді пішли.

І ми поїхали в цей офіс. Я була трошки здивована адже до цього Захар реагував на мої прохання різко але зараз... Та ну, може я просто себе накручую? І все ж мені потрібно перестати всіх підозрювати а то так і з глузду скоро зїду. Ми їхали довго , хвилин десь сорок адже офіс був далеко від відділку. І все ж коли ми приїхали я почала трошки хвилюватися. Це перша моя розмова з таким .... дивним чи що, свідком а можливо і вбивцею. Може я відчую що він щось не договорює або  бреше , але всередині мене все наче перемішалося . Я зробила глибокий вдих і видих. Після цього ми зайшли в середину. Я одразу ж побачила секретарку. 

-Доброго дня, я б хотіла побачитися з Андріаном Ігнатовичем.

-Якщо ви попередньо не записалися, то...

-Ну все, бачиш Кетрін , нас так просто не впустять- то ось у чому справа. Захар такий спокійний бо думає що я не записана а одже і говорити ми не будемо.

-Захаре, я все спланувала. У нас запис на 10:35.

-А ви Кетрін , так?

-Так.

-Тоді Андріан Ігнатович на вас чекає.Прошу за мною.

Вона повела нас на другий поверх. Цікаво, а ця дівчина знає все про цей офіс? Ми піднялися сходами і вона постукала в двері.

-До вас відвідувачі.

Схоже що Андріан дав якийсь знак адже дівчина підійшла і сказала нам проходити. Я ввійшла перша а за мною Захар. Коли цей Андріан побачив мене то посміхнувся а коли зайшов Захар я помітила як він напружився. Схоже хлопця тут знають. Сам Андріан був молодим, чого я не очікувала. А сам кабінет мені сподобався. Вікна до підлоги, білі стіни і на одній з них картина.Стоп, приміщення не має викликати в мене захват. Я прийшла сюди не за цим. 

-Доброго дня.- привіталася я перша

-Доброго, але видно не дуже якщо поліцейська машина під вікном.- він підвівся.-У вас зі мною зустріч?

-Так, я б хотіла задати вам декілька питань.Де ви були другого листопада о 23:53?

-Це допит?З якого дива я маю вам розповідати про своє перебування в той чи інший час?

-Доведеться. Летенант поліції Куляс Кетрін Данилівна.

-Аліна казала що зустріч з акціонерами.

-Ха ха ха- я засміялася.- Ви дійсно думаєте що я б сказала вашій секретарці що причина зустрічі- розмова про розслідування? Я не така дурна, в такому випадку ви б відмовили.

-А ви цікава дівчина, Кетрін.

-Не ухиляйтеся від відповіді містер Андріан. Де ви перебували?

-Ви ж знаєте закон, правда?

-І що?- це запитання мене спантеличило.

-Тоді маєте знати, що я маю повне право не відповідати на ваші запитання без офіційного запрошення на допит. 

-Навіщо ж запрошення, я просто хочу поговорити.

-Це не просто розмова, шановна. Ви хочете дізнатися моє місце перебування , а вже це конфіденційна інформація і без свого адвоката я маю повне право на нього не відповідати.

Я здивувалася як різко змінився цей чоловік. Ще хвилину тому він дивився на мене привітно а зараз... холодно. Так наче дивиться в саме серце, бачить найпотаємніше, та від цього погляду мені захотілося крізь землю провалитися але я витримала погляд. Потрібно показати що я не слабачка і що зі мною фокуси не пройдуть.

-А навіщо вам адвокат, чи ви щось зробили?

-Ну, якщо ви ставите такі питання отже запідозрюєте мене в чомусь.

-З чого ви це взяли?.

-А хіба поліція приходить до людей, кажучи що вони бізнесмени , задля того щоб просто поговорити? Я не такий , миленька.

-Отже, ви відмовляєтеся відповідати?