В завершені цього дня Мія стояла на балконі другого поверху в будинку Сашка, та з посмішкою дивилась на гравців в м’яч. Малий Сашко з тіткою Оленою та нянею Свєтою влаштували справжній футбол на галявині біля будинку. Сонце теплими проміннями золотило верхівки дерев ближнього лісу. Ззаду тихо підійшов Сашко та ніжно обійняв дівчину теж глядячи на шумну трійцю у дворі.
- Ти досі жив в цьому будинку сам? – запитала дівчина.
- Ні
Вона з цікавістю подивилась на нього розвернувшись в його руках.
Він хитро посміхнувся.
- З тіткою Оленою і мрією що все ж знайду тебе. І ми будемо тут жити разом. - він зарився обличчям в її волосся вдихаючи такий рідний аромат.- А тепер я знайшов цілу родину. Давай ще собаку заведемо. – несподівано запропонував він.
У дівчини загорілися очі.
-Тоді й котика теж. Біленького. – підхопила Мія – Тільки з умовою що візьмемо їх із притулку.
-Згода. - він обійняв її міцніше.
Посмішка Сашка стала із захопленої хитрішою.
-А через пару років ми, мабуть, з’їздимо ще разок в той санаторій новий рік зустріти. Щоб ти від мене вже точно нікуди не втекла.
Кінець.