Глава 45

Коли вони з Мією зайшли до вбиральні, тітка Олена не витримала і задала дівчині питання яке так її турбувало вже декілька місяців.
- Навіщо ти сказала Сашкові, що він був помилкою у твоєму житті? – спитала вона через перегородку поки Мія находилась в кабінці туалету.
Вона дуже любила свого племінника. І їй було дуже шкода дивитись як він руйнує все те що колись давало йому сенс жити й радіти життю. Після того нового року і ранковою розмовою по телефону, коли він розбив його, Сашко декілька днів не виходив зі своєї кімнати. Не хотів нікого бачити. Потім, дивлячись що тітка Олена не знаходить собі місця переживаючи за нього, розповів. Розповів, що його казкова снігуронька просто хотіла пригод перед весіллям і вибрала його для цього. Та він все одно не може відпустити її. Хотів знову шукати Мію, та тітка Олена відмовила. Зіграла тоді на його самолюбстві. А потім до її умовлянь доєдналась Ілона. Вона дуже хотіла, щоб вони нарешті побрались. А на Мію тоді, та й зараз була дуже ображена. Так хотілось їй все висловити. Все. Що вона навіть підлогу не гідна за ним мити. Не те що б він так через неї страждав. Та коли побачила як Мія дивиться на її Сашка, чомусь серце кольнуло. І ще дівчина була вагітна. Сашко дивиться на неї як зачарований. Та вона, хто виростив його, має тверезий погляд на життя. Тож хоче розібратись в цьому раз і на завжди. Можна було б і по м’якше якось розійтись, як він цій Мії не потрібен. Та за свого Сашка тітка Олена будь-кого на клаптики розірве. Може не так різко та все ж поговорити хотілось із дівчиною.
-То якщо ти виходила заміж і шукала пригод на одну ніч, навіщо давала йому надію, а потім так жорстоко поговорила з ним телефоном? - питала тітка. – Невже тебе не влаштовує твій чоловік?
Мія нарешті вийшла із кабінки. Вона розгублено кліпала очима.
- В мене немає чоловіка і я нічого не могла казати вашому Сашкові, бо він так і не подзвонив мені, хоч я і чекала його дзвінка – з гіркотою в голосі відповіла вона.
Щоки в неї почервоніли, а голос трохи тремтів. Мії стало жарко від таких слів. Вона підійшла до рукомийника та відкрила воду. Жінка трохи розгубила свій запал. Все ж дівчина була вагітна і не хотілось, щоб з нею щось трапилось від хвилювання. Тітка Олена намагалась взяти себе в руки.
- Ти не захотіла розмовляти з ним телефоном і передала через свою подругу, що не хочеш його більше знати й бачити. – вже спокійніше сказала жінка уважно дивлячись на дівчину.
-Я нічого, нікому не передавала.
Ця розмова з Мією схвилювала тітку Олену. Тепер чуючи про що розмовляють Сашко з подругою дівчини, вона починала розуміти, що нічого толком не розуміє. Але точно зрозуміла, що їй треба зараз зробити. Хтось із дівчат явно брехав. І це треба було вияснити. Вона мерщій побігла за Мією у вбиральню. Та саме вийшла з неї та направлялась в її сторону. Тітка, вхопивши її за руку потягла скоріш до скляної перегородки за якою продовжували розмовляти Сашко з Наталею.
-Ти маєш це почути – гаряче прошепотіла вона зупиняючись сама та зупиняючи дівчину за квітами. Так щоб їх не було видно.
-Тільки мовчи й слухай – прошепотіла вона Мії притискаючи палець до губ. І сама нахилилась підслуховуючи ближче до стіни прислухаючись та не зводила пильного погляду з дівчини.
-Вона така людина. – говорив голос Наталі – І з цим вже нічого не поробиш – і додала з сумом – Така вже в неї доля. Тобі краще піти зараз.
-Я хочу поговорити з нею. – почувся твердий голос Сашка.
- Ти хочеш все своє життя бігати за нею та витягати з чужої постелі? І тобі це буде потрібно?
Наталя старалась говорити впевнено, щоб переконати Сашка піти.  
У Мії відвисла щелепа від почутого, а очі стали як маленькі тарілочки на яких їм приносили тістечка. Вона хотіла вже зробити крок в кімнату та тітка вдержала її та при обняла за плечі стримуючи. Вони залишились підслуховувати далі.
-Вона і цю дитину що носить, навіть не знає з ким нагуляла. Десятки спроб з різними коханцями. Хто заможніший той і попався. – вела далі Наталя – Може йому не вистачить ума провести генетичну експертизу. На це й був розрахунок.
Саша сидів потупивши очі в підлогу та, аж скрипів зубами ледь стримуючи свій гнів. Наталя продовжувала гнути своє.
-А як і зміркує що дитина не його, то в неї ще десяток потенційних батьків в черзі. Не пропаде.
-Це неправда! – не витримавши Мія увірвалась в кімнату.
Тітка не спішно зайшла слідом. Слідкуючи за поведінкою та виразом обличчя обох дівчат.
-Не правда! – повторила вона з розпачем дивлячись подрузі в очі. – Ти ж сама допомагала мені робити аналізи та знаєш краще за всіх, що я вже вдруге вагітна тільки від нього. - вона тицьнула пальцем в сторону Сашка - І в мене не було більше чоловіків.
Вона запнулась зрозумівши що сказала забагато. Повисла тиша.
-Вдруге – ошелешено звів на неї очі Сашко.
Тітка Олена теж не очікувала такого повороту. Вона обійшла дівчину з іншого боку та з цікавістю спостерігала за всім що відбувалось.
Наташа бачачи, що її слова тепер не беруться до уваги, зі злістю дивилась на подругу.
- То в тебе вже є дитина від мене? І зараз ти вагітна від мене? – Сашко встав та зробив пару кроків до Мії.
 Вона позадкувала. Та за кілька кроків вперлась спиною в щось м’яке. Це тітка перехопила її та відрізала всі шляхи до відступу. Мія зупинилась. В очах бриніли сльози, а груди пекла образа. На свій легкий язик, на подругу, що так підло обмовляла її за спиною, на Сашка, що так і не подзвонив та не знайшов її. Вже втрете зводить їх доля, а він так легко відмовляється від неї. Щоки зашарілись. Колючі слова застрягли в горлі. Тітка обгорнула її плечі своїми руками.
-Тихіше дитино, тихіше – лагідно промовила вона
- Пішли звідси – зі злістю вигукнула Наталя та вийшла із-за столу. – Дома я все тобі поясню. Нам немає чого тут робити.
Вона вже ступила до Мії.
-Ні – твердо сказав Сашко не відводячи погляду від Мії, але не наважуючись підходити ближче щоб не спровокувати сльозову істерику – Ми обговоримо все тут і зараз. З’ясуємо все що відбувається не виходячи з цієї кімнати.
- Їй треба заспокоїтись – наполягала на своєму Наталя – Це може шкідливо вплинути на дитину. Зустрінемося завтра і все обговоримо.
Вона вже підійшла до Мії та протягла свою руку, щоб взяти ту за плече. Та тітка відхилила дівчину вбік і рука Наталі пройшла повз по повітрю. Дівчина зі злістю глянула на захисницю.
-Я зараз охорону викличу. – гучно сказала вона, привертаючи до себе увагу.
І звернулась знов до Мії.
- Пішли я дома тобі все поясню. Ти чула не всю розмову і можеш зробити хибні висновки.
Вона вже більш м’якше говорила з Мією.
- Вона нікуди не піде поки ми не поговоримо, а тебе затримувати ми не збираємось. Можеш іти.
Саша ступив вперед загороджуючи собою Мію.
Наталя зло блиснула на нього очима та нічого не сказала у відповідь.
-Навіщо ти так зі мною? – Мія все ще не могла повірити в те що почула.
-Я хотіла для тебе як краще. – істерично заговорила Наталя - Я одразу зрозуміла, що з таким першим ліпшим ти не будеш щаслива. А біля тебе гарний надійний чоловік вже є. Я ж не знала, що ти знов від нього завагітніла. І тобі завжди все діставалось просто. – в неї майже почалася істерика - А в мене ніяк не виходило налагодити своє жіноче щастя. – Після вашої першої новорічної ночі, коли ти завагітніла від нього вперше, я так і не порозумілась зі своїм Ванею. Мені було дуже образливо. А потім ви зустрілись знов і ти знов примудрилася від нього завагітніти. Я була зла на тебе. А коли зрозуміла, що зробила – злякалась. Ти б мене не пробачила. І ця брехня затяглась. Я не знала як це все виправити. Телефон я вже свій викинула. І контактів ніяких не було. Ти ж казала що він з іншого міста і ви не могли так просто зустрітись.
-А навіщо ти сьогодні таке казала на мене?
-Хотіла, щоб він пішов. Боялась, що правда відкриється і ти не пробачиш мені. Та тепер все одно. Розбирайтесь самі.
І вона швидко прожогом вискочила з кімнати. Всі мовчки, шоковано переглянулись.
Аж тут задзвонив телефон Мії. Він так і залишався лежати на столі. На екрані мигала аватарка з квіточками та написом «няня Свєта».