Глава 44

Дві жінки пішли до вбиральні. Тітка Олена відчула як тремтить рука дівчини. Хоча б дійсно нічого не сталося. Все ж вагітні такі непередбачувані та вразливі. Наталя, як не дивно, залишилась. Сіла знов за стіл і поклала на нього руки схрестивши пальці.
-Ти, мабуть, хочеш знати чому я не відповідала більше на твої дзвінки? – спитала вона дивлячись перед собою.
-І це також – роздратованість Сашка росла.
Він так хотів обійняти Мію, цілувати та просити більше не зникати з його життя. А натомість злився та дратувався через неї та свою нерішучість. Можливо він розумів, що в дівчини є своє життя. Вона має вже свою сім’ю та щаслива зі своїм чоловіком. Навіть вагітна. І це ще більше заставляло почувати себе безсилим і злитись через це.
- Мія вагітна? – чомусь запитав він уточнюючи те, що і сам прекрасно бачив.
- Так. – коротко відповіла Наталя.
Вона сиділа, та незворушливо і, навіть, якось зарозуміле дивилась на нього.
- Чому ти не дала мені її нові контакти коли я дзвонив? І твій номер став теж недоступним одразу після мого дзвінка тоді в ранці? Я тільки хотів зустрітись із нею і поговорити. Я хотів, щоб вона сама мені сказала, що наша зустріч була помилкою. І вона не хоче мене більше бачити.
-Бо вона мені заборонила. – спокійно продовжувала відповідати дівчина.
Сашко з біллю в очах подивився на неї.
-Так, заборонила – продовжувала Наталя дивлячись як її слова боляче відзиваються в очах чоловіка. – Як тільки вона узнала, що я дала тобі її номер, вона викинула телефон у вікно ще коли ми їхали з того свята. Не знаю чого ти їй тоді наговорив. А може їй просто захотілось розважитись перед одруженням. Вона не збиралась більше бачитись із тобою. Це була просто пригода.
- Ні я бачив її очі. Вона не могла так мене обманювати.
Кожне слово Наталі боляче відзивалось в серці чоловіка. Він не хотів вірити її словам, та все сходилось до того що вона говорить правду. Мія не просто так уникає його.
- Жінка вміє грати коли їй це потрібно. Я спочатку думала, що передзвоню тобі згодом, та дам її новий номер. Або ми з тобою договоримось про зустріч і я приведу її. Та вона, щось запідозрила, бо розсердилась на мене і кинула мій телефон у воду. Так контакти й пропали.
-Невже вона так не хотіла зі мною бачитись?
Він провів рукою по волоссю та підпер долонями голову втупившись очима в поліровану гладь столу на якому лежав мобільний Мії.
- Пробач – мовила лагідніше Наталя – Та я не бачу сенсу у вашій зустрічі. Тобі краще забути її. Вона вже має те що хотіла. Заможного чоловіка який її утримує. Носить від нього дитину, розраховуючи стягнути так із нього більше грошей.
Тітка Олена, що поверталась в цей момент до свого племінника так і застигла почувши ці слова. Вона зупинилась не виходячи з під захисту живих квітів які не давали її побачити тим хто говорив та прислухалась.
-Я ж тобі ще тоді по телефону сказала, що вона полює на заможних чоловіків. А ти був для неї цікавою пригодою. Так для колекції.
Сашко слухав похнюпившись. Він злився на Мію, на себе, що не може викинути її із голови.
- Я так думаю, що тобі краще піти. – продовжувала говорити Наталя. - Поки її немає. Так буде краще. Вона ні за що не погодиться зруйнувати свою сім’ю. І ти маєш зрозуміти та зробити це заради неї. Говорити тут немає про що. Ви тільки зненавидите один одного.
- Можливо ти права. – Саша встав – зараз прийде моя тітка і ми підемо.
А тітка Олена стояла ніким не помічена задумавшись. Вона прокручувала розмову з Мією декілька хвилин назад.