Глава 43

Відвідувачів було багато. Одні вже виходили, інші заходили та робили замовлення. Багато приходили з дітьми. Більше замовляли випічку з кавою або чаєм. І вітрина з солодощами швидко порожніла. Але через деякий час знов наповнювалась принесеними з кухні смаколиками.
Сашко ліниво спостерігав за цим процесом. А тітка Олена розклавши документи ще раз перечитувала їх натягнувши на ніс окуляри.
Знову відчинились двері та увійшли нові відвідувачі. Сашко ковзнув по них байдужим поглядом. Та раптом його мов блискавкою прошило. В кафе зайшла Мія зі своєю подругою Наталею. Її він не міг сплутати ні з ким, а Наталю, з її комплекцією і по давно. На Мії було легке, бузкове плаття яке обтягувало округлий, акуратний животик. Наталя в білому костюмі в чорну смужку йшла попереду. Вони про щось жваво розмовляли та сміялися. Дзвінкий сміх Мії, луною пронісся в голові Сашка. Він невідривно дививсь на неї. Тітка, помітивши, безглуздо-застиглий вираз його обличчя, повернулась супроводжуючи його погляд і теж помітила дівчат. Вони пройшовши в глиб приміщення, зайшли в одну зі скляних кімнат з м’якими диванчиками, та зробили замовлення офіціантці. Ці декілька кімнат були відгородженні від основного залу кафе скляними перегородками з живими квітами, та трохи відгороджували дівчат від решти відвідувачів. Та з того кутка де сидів Сашко, був саме прохід. Тому йому було добре видно дівчину, яка вже почала ласувати шоколадним тістечком з чаєм. Їм вже принесли замовлення і вони із задоволенням прийнялись за ласощі, не перестаючи про щось говорити. Сашко не бачив зараз нікого навкруги себе. Він жадібно спостерігав як дівчина яку він розшукував колись, і старався забути згодом, ласувала шоколадним смаколиком. Як краплинка шоколаду прилипла на її нижній губі і йому пристрасно захотілось відчути цей смак злизавши її язиком. Спостерігав як Мія із задоволенням облизує пальці по яких розтікалася шоколадна глазур.
-Може все ж підійдеш до неї? – не витримавши запитала тітка, порушуючи цю мовчанку – Інколи треба поговорити один з одним, щоб можна було поставити крапку, а не знов продовжувати мріяти про нездійсненне.
Їй було не в змозі дивитись на переживання свого небожа. Може ця зустріч поставить остаточну крапку в їх відносинах, щоб він зміг вже забути її та жити своїм життям далі. 
Сашко рішуче встав та направився в сторону дівчат. Тітка зібравши папери поспішила за ним.
Мія з Наталею саме завершували ласувати смаколиками. Дівчина допивала велику чашку запашного чаю, коли її очі зустрілись з сірими, колючими очима Сашка. Він мов розлючений велетень стояв в отворі проходу між скляною перегородкою, та свердлив її очима. Мія інстинктивно прикрила живіт руками, розгублено дивлячись на чоловіка.
- Ну привіт пропажа – низьким голосом заговорив він.
- Чому пропажа? – розгублено спитала Мія кліпаючи від несподіванки очима.
-А може краще утікачка? – продовжував свердлити її сердитим поглядом Сашко.
Мія замовкла. Нервово поставила чашку на стіл та опустила очі.
- Ходімо звідси. – Наталя рішуче встала із-за стола.
- Ніхто нікуди не піде – зло сказав чоловік сідаючи напроти Мії за стіл – Поки я не дізнаюсь чому ти від мене тікала та не хотіла бачитись. І може нарешті розповіси мені правду навіщо я був потрібен тобі лише на одну ніч.
Він обвів поглядом дівчат та затримав його на Мії. Та продовжувала сидіти мовчки, нервово покусуючи нижню губу.
Тітка Олена так і залишилась стояти в проході. Знаючи характер свого племінника вона розуміла, що він не відступиться поки не дізнається про все.
- Мені нічого тобі сказати – тихо промовила дівчина і підвела на Сашка очі. Тепер в них світилась не розгубленість, в них горів вогонь злості та рішучості.
-Та я все ж хочу знати… - почав знов Саша.
- Ой – очі дівчини раптово стали більші й вона знов поклала руку на свій живіт.
- Що сталося? – занепокоєно та одночасно вигукнули Сашко та Наталя.
- Мені потрібно вийти – соромлячись промовила Мія.
- Знов хочеш утекти? – роздратовано запитав чоловік.
- Ні мені дійсно треба в туалет, я чаю забагато випила. – мовила роздратовано дівчина – А вагітним терпіти не можна.
- Дівчина вагітна, їй треба – втрутилась тітка. – Пішли я тебе проводжу. Не дай боже, щоб щось трапилось із-за ваших переживань. А ви поки поговоріть з Наталею.
Вона подала руку Мії. Дівчина не відштовхнула її руки.

 
Ігнорувати в цій перевірці