Глава 41

Коли вони з Мією зайшли до вбиральні, тітка Олена не витримала й нарешті поставила дівчині запитання, яке турбувало її вже кілька місяців поспіль.

— Навіщо ти сказала Сашкові, що зустріч із ним була помилкою у твоєму житті? — запитала вона через перегородку, поки Мія перебувала в кабінці.

Олена до нестями любила свого племінника. Їй було нестерпно спостерігати, як він власними руками руйнує все те, що колись давало йому сенс жити й щиро радіти кожному дню. Після тієї новорічної ночі та ранкової розмови по телефону, коли Сашко в пориві гніву вщент розбив свій мобільний телефон, він кілька днів узагалі не виходив зі своєї спальні й категорично відмовлявся когось бачити. Потім, помітивши, що тітка не знаходила собі місця через тривогу за нього, юнак таки зважився й усе розповів. Зізнався, що його казкова Снігуронька просто прагнула швидкоплинних пригод перед весіллям і обрала його для цієї легковажної ролі. Проте він усе одно не міг відпустити образ дівчини зі свого серця. Сашко збирався знову їхати шукати Мію, але Олена тоді відговорила йому, тонко зігравши на чоловічому самолюбстві племінника.

А згодом до її вмовлянь долучилася й Ілона, яка палко бажала, аби вони нарешті побралися. На Мію Олена тоді — та й, власне, до цієї самої секунди — була дуже ображена. Їй до нестями хотілося висловити цій дівчині все, що накопичилося на душі. Сказати прямо в обличчя, що вона навіть підлоги не гідна мити за її хлопчиком, не те, щоб змушувати його так страждати!

Проте коли Олена щойно побачила у залі, як трепетно й віддано Мія дивиться на свого Сашка, серце жінки раптово вкололо невідомим досі передчуттям. До того ж дівчина була при надії, а Сашко дивився на неї як зачарований. Але Олена, яка власноруч виростила племінника, звикла мати виключно тверезий погляд на життя, тож твердо вирішила розібратися в цьому заплутаному вузлі раз і назавжди. Звісно, можна було б розійтися й трохи м’якше, якщо Сашко цій Мії справдно не потрібен, але за свого хлопця тітка Олена була готова будь‑кого на клаптики розірвати. Можливо, не варто діяти занадто різко, проте, відверто поговорити з дівчиною, вона була просто зобов’язана.

— Якщо ти виходила заміж і просто шукала пригод на одну ніч, навіщо тоді давала йому надію, а потім так жорстко поговорила з ним по телефону? — продовжувала допитуватися Олена. — Невже тебе зараз не влаштовує власний чоловік?

Мія нарешті вийшла з кабінки. Вона розгублено кліпала очима, намагаючись збагнути сенс почутого.

— У мене немає ніякого чоловіка! І я фізично нічого не могла сказати вашому Сашкові, бо він мені більше жодного разу так і не зателефонував, хоча я очікувала його дзвінка, — із гіркотою в голосі відповіла вона.

Її щоки миттєво спалахнули яскравим рум’янцем, а голос помітно затремтів. Мії аж гаряче стало від таких несправедливих звинувачень. Вона підійшла до рукомийника й тремтячими пальцями відкрила кран із холодною водою.

Олена від несподіванки трохи розгубила свій войовничий запал. Усе-таки дівчина була при надії, і їй зовсім не хотілося, щоб із малям щось сталося через зайві хвилювання. Тітка щосили намагалася взяти себе в руки й заговорила спокійніше, уважно вдивляючись у бліде обличчя Мії:

— Але ж ти відмовилася розмовляти з ним по телефону того ранку й передала через свою подругу, що більше не хочеш його ні знати, ні бачити...

— Я нічого й нікому не передавала! Я написала йому записку зі своїм номером та адресою, а він викинув її. Наташа мені все розповіла.

Та відверта розмова у вбиральні вкрай схвилювала Олену. Проте тепер, повернувшись до зали й підслухавши, що саме Наталя наразі впевнено вливає у вуха Сашкові, вона остаточно зрозуміла: у цій історії все перекручено до невпізнаваності. Олена чітко усвідомила, що їй потрібно зробити просто зараз. Хтось із цих двох дівчат безсоромно брехав, і цю правду необхідно було негайно витягти на світло денне.

Вона мерщій кинулася назад до вбиральні за Мією. Дівчина якраз щойно вийшла з дверей і попрямувала коридором у її бік. Олена міцною хваткою вхопила її за руку й рішуче потягнула за собою — прямо до скляної перегородки, за якою продовжували розмовляти Сашко з Наталею.

— Ти мусиш це почути, — гаряче прошепотіла жінка, зупиняючись сама й затримуючи Мію за декоративними квітами так, аби їх жодним чином не помітили зі столу.

— Тільки мовчи й слухай, — ледь чутно прошепотіла Олена Мії, притиснувши вказівний палець до губ.

Жінка сама прихилилася ближче до прозорої стіни, жадібно вловлюючи кожне слово, і водночас не зводила пильного, вивчального погляду з обличчя дівчини.

— Вона просто така людина, — линув з-за кабінки впевнений голос Наталі. — І з цим уже нічого не вдієш. — Вона театрально зітхнула: — Така вже в неї непутяща доля... Тобі справді краще піти просто зараз.

— Я хочу поговорити з нею особисто, — почувся твердий, непохитний голос Сашка.

— І навіщо це тобі? Ти що, хочеш усе своє життя бігати за нею та витягати з чужих ліжок? Тобі справді потрібен такий сором?

Наталя з усіх сил намагалася звучати максимально переконливо, аби змусити Сашка негайно забратися геть. У Мії від почутого буквально відвисла щелепа, а очі округлилися, ставши схожими на ті самі маленькі порцелянові тарілочки, на яких їм щойно приносили тістечка. Вона вже збиралася рвучко зробити крок уперед і увірватися до кабінки, та Олена вчасно перехопила її, міцно обійнявши за плечі й утримуючи на місці. Вони залишилися підслуховувати далі.

— Вона й цю дитину, яку зараз носить під серцем, навіть не знає, від кого нагуляла, — безжально продовжувала ткати свою брудну павутину Наталя. — Десятки спроб із різними коханцями... Хто заможніший виявився, той і попався. Може, у чоловіка просто не вистачить розуму провести ДНК-тест на батьківство. Саме на це й був увесь її хитрий розрахунок.

Сашко сидів, похнюпившись і втупившись очима в підлогу. Його щелепи були зведені судомою, а пальці так сильно стислися в кулаки, що аж суглоби побіліли — він ледь стримував шалений гнів, що вирував усередині. А Наталя продовжувала впевнено гнути своє: