Глава 40

Ранкове сонце розбудило Мію своїми яскравими промінчиками. Стрілки годинника показували сьому ранку. Треба було вставати. Готувати сніданок та збирати Сашка у садочок. Вранці Мія сама заводила його в групу, а ввечері Свєта, після своїх пар, забирала його та вела на початковий англійський. Наташа тепер працювала кожен день, тож балувати їх випічкою могла лише вихідними днями. І те коли була вільна від романтичних побачень. В неї з’явився новий залицяльник, тож вона була весь час зайнята. Мія прийшла на кухню. Наташа – рання пташка, вже готувала омлет з посмішкою та гарним настроєм.
-Доброго ранку – привіталась Мія. – Мабуть, вчорашнє побачення таки вдалося? Ти аж сяєш вся.
-Ну. Дещо в мене накльовується. – підморгнула подруга.
І коли ми вшануємося побачити твого залицяльника? – хіхікнула Мія, наливаючи собі чай. – Ми ж маємо знати чи в надійні руки віддаємо свою подругу.
Останню фразу вона спеціально сказала голосно, адресуючи її заспаній Світланці чимчикувавшій в ванну кімнату іще з заплющеними очима. – Правда Свєта?
-Ага, ага – махнула та погоджуючись, рукою. Явно ще не розуміючи, що її питають.
Наташа театрально стиснула губи.
-Ось іще не хватало. Ще одіб’єте. До того ж він серйозна людина. Дуже зайнята. При посаді. В нього і так вільного часу обмаль.
Мія пирхнула.
-От за відбивання ти можеш бути цілком спокійна. В мене вже живіт видно. – вона поплескала себе по животі. А Свєтка зі своїми заліками, скоро зовсім з людьми розмовляти розучиться.
Свєта вийшла з ванної та підсіла до столу.
-Нічого потерпите трохи. – відмахнулась від подруг Наталя. - До речи, Мія, а як у вас з Артемом справи просуваються? Щось я давно його в нас не бачила.
Свєта з цікавістю глянула на Мію відкушуючи великий шматок бутерброда з ковбасою.
-А я його тільки вчора бачила. – спробувала відбутися жартом Мія.
Свєта перевела погляд на Наташу і відсьорбнула гарячий чай.
-І на якому ви зараз етапі розвитку відносин? – продовжувала допитуватись подруга.
Свєта знов перевела погляд на Мію відкушуючи ще кусок від бутерброда.
Мія поморщилась.
-На дружньому.
Свєта знов зробила ковток з чашки й подивилась на Наташу.
-Це значить що ви…
Почала фразу Наташа очікуючи її продовження від Мії.
Свєта відкусила кусок другого бутерброду дивлячись тепер на Мію.
-Ми просто друзі. – продовжила її речення Мія.
Свєта перестала жувати та водила очима то на Наташу, то на Мію.
-Гаразд дякую за сніданок. Піду Сашу будити, бо в садочок запізнімось. – Мія швидко підхопилась і вийшла з кухні.
Наташа мовчки провела її очима і поглянула на Свєту. Та запхнула залишок бутерброда собі в рот. Відсьорбнула чай.
- В універ, в універ. – прошамкала вона з набитим ротом зіскакуючи зі стільця і побігла у свою кімнату перевдягатись.
- Да.- Наталя задумливо потерла підборіддя. – Даремно я тоді…
Вона не закінчила. Її перервав телефонний дзвінок. Побачивши хто їй дзвонить Наталя розпливлася в посмішці та відповіла на нього.
Мія розбудила синочка. Умила, вдягнувши повела снідати. Сьогодні треба було багато встигнути по роботі. Тож швидко зібравшись, вона завезла Сашка в садочок і поспішила в офіс.