Глава 40

Дві жінки поспіхом попрямували до вбиральні. Тітка Олена виразно відчувала, як тремтить дівоча рука у її долоні. Головне, щоб і справді не сталося лиха. Усе-таки жінки при надії такі вразливі та непередбачувані.

Наталя, як не дивно, залишилася на місці. Вона спокійно опустилася на стілець, поклала руки на білосніжну скатертину й міцно сплела пальці.

— Ти, мабуть, хочеш знати, чому я більше жодного разу не відповіла на твої дзвінки? — запитала вона, холодно дивлячись просто перед собою.

— І це також, — роздратування Сашка стрімко зростало.

Він до нестями прагнув зараз просто обійняти Мію, обсипати її обличчя поцілунками й благати ніколи більше не зникати . А натомість лише лютував і злився — і на неї, і на власну безпорадність. Чоловік розумів, що у дівчини вже давно є своє особисте життя. Вона має власну родину й, напевно, цілком щаслива зі своїм чоловіком. Вона, навіть, вагітна... І це усвідомлення змушувало його почуватися абсолютно безсилим, розпалюючи гнів усередині з новою силою.

— Мія... вона справді вагітна? — чомусь запитав він уголос, безглуздо уточнюючи те, що й сам прекрасно бачив секунду тому.

— Так, — коротко й сухо відрізала Наталя.

Вона сиділа незворушно і навіть якось зверхньо позираючи на нього.

— Чому ти не дала мені її нові контакти, коли я дзвонив на твій телефон? І чому твій власний номер став недоступним одразу ж після мого дзвінка того ранку? Я просто хотів зустрітися з нею й спокійно поговорити! Хотів, щоб вона сама, дивлячись мені в очі, сказала, що наша зустріч була помилкою і вона більше не бажає мене знати!

— Бо вона мені категорично це заборонила, — спокійно продовжувала говорити дівчина.

Сашко з болем в очах поглянув на неї.

— Так, саме заборонила, — вела далі Наталя, спостерігаючи, як кожне її слово боляче б'є чоловіка. — Щойно вона дізналася, що я продиктувала тобі її номер, то в пориві люті просто викинула свій мобільний у вікно автівки, поки ми ще їхали з того новорічного свята. Я поняття не маю, що ти їй тоді наговорив у тому кабінеті. Або, можливо, їй просто захотілося трохи розважитися перед майбутнім одруженням. Вона ні за яких обставин не збиралася більше з тобою бачитися. Для неї це була просто швидкоплинна пригода.

— Ні, я бачив її очі! Вона просто не могла так мене обманювати, — глухо заперечив Сашко.

Кожне слово Наталі боляче відгукувалося в серці чоловіка. Він до останнього відмовлявся вірити в цю жорстоку версію, проте всі факти невблаганно сходилися до того, що дівчина каже правду. Адже Мія не просто так прискіпливо уникала його. 

— Будь-яка жінка вміє віртуозно грати, коли їй це дійсно потрібно, — незворушно вела далі Наталя. — Я спочатку навіть думала, що перетелефоную тобі згодом і потайки дам її новий номер. Або ми з тобою особисто домовимося про зустріч, і я приведу її. Проте вона, схоже, щось запідозрила — сильно розлютилася на мене й просто викинула мій мобільний у воду. Так усі контакти остаточно й пропали.

— Невже вона настільки сильно не хотіла мене бачити? — Сашко розпачливо провів долонею по волоссю й підпер голову руками, втупившись безтямним поглядом у гладку поверхню столу, на якій самотньо лежав телефон дівчини.

— Пробач, — уже значно м'якше й лагідніше мовила Наталя, бачачи його непідробне страждання. — Проте я справді не бачу жодного сенсу у вашому спілкуванні. Тобі краще назавжди забути її. Вона вже отримала все, чого прагнула: заможного чоловіка, який повністю її утримує. Тепер от чекає від нього дитину, розраховуючи витягнути з його кишені якомога більше грошей.

Тітка Олена, яка саме в цей момент поверталася до їхнього столика, так і застигла на місці, почувши ці слова. Вона миттєво зупинилася, сховавсь під захистом високих декоративних квітів, які надійно приховували її фігуру від тих, хто розмовляв, і затамувала подих, жадібно прислухаючись.

— Я ж тобі ще тоді по телефону чітко сказала, що вона полює виключно на багатих мажорів, — продовжувала безжально добивати хлопця Наталя. — А ти став для неї просто цікавою пригодою. Так, суто для колекції.

Сашко слухав її, низько похнюпившись. Він несамовито злився — і на Мію, і на самого себе за те, що попри весь цей бруд досі не спроможний викинути дівчину зі своєї голови.

— Я вважаю, що тобі краще піти просто зараз, — підсумувала Наталя, кинувши погляд у бік коридору. — Поки її немає. Так буде значно краще для всіх. Вона ні за, що в світі не погодиться зруйнувати свій шлюб, і ти мусиш проявити шляхетність і відступити заради її ж блага. Говорити тут більше немає про що, ви лише зненавидите одне одного.

— Можливо, ти маєш рацію, — Сашко важко підвівся зі стільця. — Зараз повернеться тітка, і ми негайно поїдемо звідси.

А тітка Олена, усе ще залишаючись ніким не поміченою, глибоко замислилася. Вона гарячково прокручувала в голові розмову, яка відбулася між нею та Мією буквально кілька хвилин тому у вбиральні. І щось тут зовсім не сходилось.