Глава 35

Мія продовжувала сидіти на лавці чекаючи Артема. Вона підставляла обличчя ласкавим промінчикам весняного сонечка. Так приємно було відчувати їх лагідне тепло. Пройшло всього лише декілька хвилин як почувся схвильований голос чоловіка.
- Мія, що сталось? – він обійшов лавку та став поряд заглядаючи на дівчину.
Вона дивилась на нього якось винувато та жестом запропонувала сісти поруч. Чоловік сів.
-То що сталося? – нервував він.
-Розумієш – дівчина старалась ретельно добирати слова.
-Розумію – похмуро промовив чоловік – Ти не хочеш іти зі мною на побачення.
Він перевів погляд з неї на рябисту гладь води на якій спалахували відблиски сонячних зайчиків.
- Ні – гаряче запротестувала Мія – Я хочу. Тільки не знаю чи схочеш тепер ти, йти на це побачення. Я маю спочатку тобі дещо сказати.
Артем не розуміючи подививсь знов на неї та слухав очікуючи.
-Я тільки сьогодні узнала цю новину. І навіть не знаю як тобі це сказати. – Мія обхопила свою голову руками.
Він мовчки чекав.
-Розумієш. Я сьогодні узнала, що вагітна.
Мія покосилась на нього, очікуючи його реакції. Артема обличчя повільно витягувалося від здивування.
-Як? – приголомшено запитав він – Коли ти могла завагітніти? Адже ці дні, ми були весь час разом.
-Так. – нахилив голову промовила дівчина – Я розумію твій шок. Та це правда. Тоді, на новому році, я зустріла батька Сашка… А тепер маю що маю. Я не хотіла наші відносини починати з брехні, тож…
Вона махнула рукою та закусивши нижню губу швидко закліпала очима, дивлячись прямо перед собою.
Артем встав. Потім сів. Потер руки об коліна. Знов встав. Застиг не глядячи на дівчину, щось зосереджено обдумуючи. Навіть складка між бровами залягла глибока.
Мія продовжувала сидіти на лавці спостерігаючи за діями чоловіка.
Ось і побачення, судячи з усього, скасовується. Тепер хоч не треба думати що на нього вдягти. Дівчина підняла голову, щоб дивитись чоловіку в обличчя коли він, нарешті підійшов до неї впритул.
-Тоді я …- він зам'явся. - Я замовлю нам безалкогольні коктейлі замість шампанського. – проговорив він нарешті – Машина буде чекати тебе біля під’їзду о сьомій.
Мія слухала його відкривши рота.
-Почекай – вона підняла руку просячи його помовчати – Давай так. Ти зараз може ще не до кінця зрозумів те, що я тобі сказала? То обдумай все ще раз. До вечора маємо час.
Артем слухав її не перебиваючи.
- І якщо, машини ввечері не буде, я не ображусь. Ми все одно залишимось друзями й колегами. – продовжила говорити дівчина.
Вона дивилась на нього широко відкритими очима
- Тож ми домовились?
Чоловік мовчав, ковзаючи поглядом по обличчю дівчини.
-Я вже все вирішив. – нарешті сказав він – Ми все обговоримо за вечерею. А зараз я піду. Ще роботу треба підігнати за сьогодні. А тобі краще відпочити. Я скажу нашим, що в тебе вихідний.
І розвернувшись він широкими кроками попрямував до машини. Мія так і залишилась сидіти спантеличено кліпаючи очима, дивлячись йому в слід. Все ж прийдеться перебрати гардероб для сьогоднішнього вечора.