Глава 34

Артем провів дівчину до самих дверей її квартири. Було вже геть пізно, і, найімовірніше, удома всі давно спали.

— Дякую тобі за дивовижний вечір, Тьомо, — тихо промовила Мія, зупиняючись на порозі.

— І тобі дякую.

Він підійшов на крок ближче й обережно взяв її за руку. У повітрі зависла та сама ніякова секундна пауза, яка зазвичай передує першому поцілунку. Артем трохи нахилився. Дівчина судомно зглитнула клубок у горлі. Чоловік наблизився ще на міліметр і, заглядаючи в її розширені зіниці, лагідно всміхнувся. А потім просто ніжно поцілував її в щоку.

— Добраніч, — із теплою усмішкою сказав він, відступаючи назад. — Ти завтра прийдеш до офісу чи влаштуєш собі ще один вихідний?

— Я ще подумаю і зранку зателефоную, — пробурмотіла у відповідь дівчина, щиро дивуючись власній розгубленості.

Щойно вона зайшла до квартири й замкнула за собою двері, як безсило притиснулася до них спиною й легенько ляснула себе кулаком по лобі. «Ну що за дитячий садок? Поводжуся як нерозумне малолітнє дівчисько... А тим часом уже другу дитину під серцем ношу! А у Сашка губи були гарячішими... Боже, що за дурня лізе в голову?! До чого тут узагалі Сашко? Його вже й слід простиг у моєму житті. Навіщо я знову про нього згадала?»

Цей хаотичний потік думок раптово перервався приглушеним хіхіканням.З-за кутка кухні обережно висунулися дві голови, про щось таємниче шепочучись між собою.

— Ви чому досі не спите? — здивовано вигукнула Мія, знімаючи куртку.

— Тебе чекаємо! — весело відгукнулася Наталя, і в коридорі нарешті спалахнуло яскраве світло.

Наталя та Світлана навіть не збиралися лягати. Вони влаштували справжнє нічне чергування на кухні: на столі височіли чашки з недопитим чаєм, а навколо були хаотично розкидані обгортки від цукерок. Дівчата явно ґрунтовно підготувалися до довгого очікування.

— А чого ви взагалі в суцільній темряві сиділи? — Мія здивовано переводила погляд з однієї на іншу.

— Та ми просто не хотіли вас налякати чи сполохати завчасно, — грайливо підморгнула Наталя. Світланка лише тихенько хіхікала поруч і слухняно кивала головою.

— Ну давай, сідай і викладай усе як є! — Наталя нетерпляче схопила Мію за руку й потягла до столу. — Розповідай, було щось серйозне? Ми тут уже з цікавості просто вмираємо!

— Та чого ви так переполошилися? Ну, гаразд, Свєта — вона ще молода та наївна, — обурилася Мія, намагаючись збити з них азарт.

Світлана лише тихо хмикнула у відповідь.

— А ти чого так розійшлася? — Мія суворо подивилася на Наталю. — Сашко хоч спить?

— Ага, — Світлана закивала головою ще інтенсивніше.

— Та нам же просто цікаво! — не терпілося Наталі. — Викладай уже, що між вами було?

— Та нічого особливого не було, — Мія лише стенула плечима. — Ми просто розмовляли.

— Ну так, авжеж, — скептично видала Наталя. — З одним ти вже колись «просто нарозмовлялася»... Он тепер удруге з животом від нього ходиш. — Вона промовисто кивнула на Мію.

У Світлани від подиву аж щелепа відвисла. Мія розпачливо поглянула на перелякану дівчину.

— Ой, Свєто, я ж тобі про це ще не встигла розповісти... Хоча... та яка вже тепер різниця, — Мія безсило махнула рукою.

— І не розповіла, і наш геніальний план не реалізувала, — насупилася Наталя. — Ти що мала сьогодні зробити?

— А ти хочеш, щоб я до нього прямо з першого побачення в ліжко стрибнула?! — обурено перепитала Мія.

— Ну, до одного ж колись одразу стрибнула, — безкомпромісно вигукнула у відповідь Наталя. — Ще й обидва рази повернулася з подарунком!

У Світлани очі округлилися до розмірів блюдець.

— То зовсім інше! — спробувала виправдатися Мія, відчуваючи, як палають щоки. — У Сашка я закохалася з першого погляду. А коли ми зустрілися вдруге, на мене наче якесь марево найшло...

— Вдруге? — шоковано процідила Свєта. — То ти...

— Вона вагітна вдруге від одного й того самого чоловіка, якого за все своє життя бачила лише двічі! — безжально випалила замість неї Наталя.

Світлана від подиву аж клацнула зубами.

— Ну ви, тітки, даєте... — тільки й змогла вона видавити з себе, приголомшено переводячи погляд з однієї на іншу.

Мія густо почервоніла. Від незрозумілої образи й ніяковості до очей раптом навернулися гарячі сльози.

— О! — одразу ж звернула на це увагу Наталя, повчально піднявши вгору вказівний палець. — Різкий перепад настрою — це один із перших проявів вагітності, — діловито пояснила вона Світлані. — Запам’ятовуй, майбутня колего, у житті ще знадобиться. Це я тобі як медик кажу. І ось тобі ще одна залізна порада: ніколи не забувай про методи контрацепції, аби не потрапляти в такі делікатні ситуації.

Мії від цих суворих слів подруги стало так нестерпно шкода себе, що вона готова була розревітися просто тут, за столом, і судомно зашморгала носом. Світлані стало щиро шкода дівчину, і вона лагідно обійняла її за плечі.

— Та годі тобі, — Світлана лагідно обійняла Мію за плечі, намагаючись підтримати.

— Ні, ну тобі справді треба якнайшвидше з ним переспати! — продовжувала запекло наполягати на своєму Наталя. — У тебе вже термін підтискає, усе має виглядати правдоподібно.

Світлана здивовано й навіть дещо засуджувально поглянула на неї.

— А що робити? — розвела та руками, виправдовуючись. — Таке життя. Я ж хочу для неї якнайкращого!

— Не треба мені ні з чим поспішати, і спати з ним через силу я не буду, — Мія знову шмигнула носом. — Я чесно сказала Артемові, що вагітна.

Тепер уже в Наталі від подиву аж щелепа відвисла.

— А він що? — пошепки запитала вражена Світлана.

— Запропонував почати все з чистого аркуша й зустрічатися, — тихо видихнула Мія.

Дівчата заніміли, спантеличено кліпаючи очима й дивлячись на подругу.

— Ну треба ж, бувають же такі шляхетні чоловіки, — щиро здивувалася Наталя. — А ти що?

— А що я? — Мія лише безсило знизала плечима. — Я погодилася спробувати.