Глава 33

 Нарешті малий заснув під мамине бурмотіння. Свєта вже напевно третій сон бачила над своїми конспектами. Вона завжди швидко засинала коли пробувала їх читати на ніч. Гарне заспокійливе. Мія любила такі часи тиші. Вона взяла чашку з недопитим чаєм та всілась на маленький диванчик вмонтований замість підвіконня, до великого вікна. Вид з вікна був чудовий. Темне небо з яскравими зорями та тонкий серпанок луни. З цього вікна видно було і дорогу по якій котили запізнілі машини. І темну гладь річки, по набережній якої вони любили гуляти з сином. Мія сиділа роздивляючись вогники машин що проїжджали туди сюди. Стрункий ряд ліхтарів висвітлював пізні гуляючи пари. Вже майже середина березня. Вечори як і дні стали набагато тепліші. Дуже рання весна цього року. Після морозних, темних днів які де більше пересиджувалися дома, люди старались надолужити час прогулянками теплими вулицями. В поле зору попадали де більше пари. Вони неспішно, обнявшись гуляли. Мії знов стало себе нестерпно шкода. Здавалося б її запросили завтра на побачення. А в неї навіть не виникало передчуття чогось цікавого. Чогось, що розбуркує кров. Невже вона стала такою черствою та байдужою? А може це просто звичка? Вона ж так давно знає Артема, що, мабуть, просто перестала сприймати його як чоловіка. Простим другом було якось звичніше його сприймати. Можливо завтра це відчуття зміниться. А якщо ні? Стало шкода себе ще більше. Може с кимось порадитись? Та не хотілось обтяжувати близьких своїми переживаннями. Очі зрадливо защіпало. Так захотілось, щоб хтось обняв та приголубив. А ще смаженої картопельки та огірків із бочки. Ні краще черешні. Чи груші? Вона навіть стала відчувати солодкий аромат золотих плодів. Шумно глитнула слину і … замерла. Такі ж відчуття були в неї коли… Коли вона завагітніла Сашком. Ну може тоді більше хотілось кавуна. Та це не суттєво. Зі стуком поставив на стіл чашку, вона побігла в ванну. Там знайшла свій календарик. Так і є. В неї затримка вже третій місяць. Ну не могла ж вона знов наступити на ті самі граблі? А може все ж нерви? З крихітною надією, що все минеться, Мія схопила ключі від квартири, картку і як і була в піжамі, халаті й капцях, побігла в найближчу цілодобову аптеку. Її зараз мало хвилювали косі погляди рідких відвідувачів. Особливо коли вона купила три різні тести на вагітність. Сидячи дома в туалеті та чекаючи результати тестів, вона не знала, що і думати. Знов повторюється та сама історія. І хоч зараз вона вже стабільно стоїть на ногах, все ж сумніви були. Що робити далі? Вона розплющила одне око, косячись на тести. На кожному із трьох чітко вималювались по дві смужки.
-О-о-о – простогнала вона ляснувши себе по лобі. – Все більше я в той санаторій ні ногою. Хоч у нас із ними й контракт. Хай Оля ними займається тепер. Їй як раз вже пора завагітніти. Треба буде їм з чоловіком підказати де це краще робити, щоб результат був напевно.
Мія попленталась до себе в кімнату та плюхнулась на ліжко.