Глава 23

Вона впізнала його. Впізнала одразу. 
Коли вона забігла в зал під бій годинника, Артем з Наташею вже сиділи за столиком. Мія до останнього була в залі з дітьми. Та там, так цікаво розважали дітей ведучи, що малий Сашко нізащо не хотів іти до святкового столу. Вона забігла та встигла підняти келих за новий рік, потім Артем запросив її на танець, кажучи, що хоче побалакати. Мія здогадувалась про що. Та може варто спробувати? В новий рік з новими відносинами. Чому б і ні? Вони йшли вітаючи зустрічних людей з новим роком. І тут, на чергове вітання, вона підняла очі. І все. В один міг все навколо перестало існувати. Все, окрім сірих, таких рідних очей, які просто заворожували. Здавалось вони дивляться прямо в саму душу. І цих, кілька років як не було.

- Привіт – промовив Сашко дивлячись тільки на неї.

- Привіт - відповіла йому Мія не чуючи ні гучної музики, ні вигуків та гомін навколо. Запитання Артема вона теж не почула.

-Ви знайомі? – хлопець дивлячись то на неї, то на незнайомця який зупинив їх, та не міг зрозуміти, що раптом стало з Мією? 

Наталя бачачи зі сторони цю картину підійшла до них.

-Тьома, пішли мені потрібна твоя допомога – вона взяла його під руку.

-Почекай я хочу… - спробував він залишитись.

- Я все тобі поясню - перебила його Наташа – Їм треба побалакати. Пішли. Потім все поясню.

Вона із зусиллям відвела його в бік.

Сашко продовжував стояти перед Мією, поглинаючи її поглядом. Теж світле волосся. Тільки тепер, вкладене в гарну зачіску. Блакитне, святкове плаття замість джинсів і светра. І сині великі очі, які продовжували дивитись на нього, наче він привід. Вони так і стояли, мовчки дивлячись один на одного. Поки їх, не нароком, не зачепили проходячи повз них якісь люди.

- Тут гомінко, – сказав Сашко беручи дівчину за руку – пішли де трохи тихіше.

- Гаразд – погодилась вона. 

Він повів її крізь бурхливий потік весілля, людей які продовжували святкувати. Нарешті вони вийшли із зали в коридор, а потім він провів її в невелику кімнату. Невеличкий затишний кабінет. В ньому не так гучно було чути музику і нікого окрім них не було.

Мія озирнулась. Трохи затінена кімната з м’якими меблями в стримано - шоколадних тонах.

-    Не дивуйся. За ці роки я гарно вивчив всі затишні місця цього санаторію – посміхнувся на її здивований погляд чоловік.

Дівчина удала що їй байдуже зсунувши плечима, і намагаючись не видати свої емоції, запитала. 

-    Ти так часто тут буваєш?

-    Я кожен новий рік чекав тебе тут. – відповів чоловік не зводячи з дівчини уважного погляду.

Мія знов здивовано поглянула на нього. Від його слів, на серці стало так радісно. Посмішка, не зважаючи на всі зусилля дівчини здаватись байдужою, розпливлась на губах. Вона нахилила голову, щоб сховати її. Саша, підійшов ближче. Одну руку поклав на її плече, а іншою, легенько підхопивши за підборіддя, підняв її лице і дивлячись в очі промовив.

-    Ти так раптово поїхала. – казав він - Я не знав як тебе знайти. Тож приїздив сюди на кожен новий рік, сподіваючись, що ти теж приїдеш.

Мія глибоко зітхнула. Як гора з плечей впала. Він все ж шукав її. Як вона не здогадалась приїхати сюди в новорічні свята? Можливо вони зустрілись би тоді раніше? 

Його рука, якою він тримав її була гарячою. Від неї зігрівалось серце і розквітала посмішка на губах. А від його погляду, по тілу, м’якою хвилею прокотилось тепло.

-    Тепер я точно не відпущу тебе. – прошепотів Сашко притягуючи її до себе.

Його обійми були сильними та ніжними водночас. Мія почувала себе в них так затишно. Ніби вони ніколи не розлучалися, а тільки відійшли один від одного на одну годину і зустрілись знов. Він гладив її по волоссю. Провів великим пальцем по щоці, по нижній губі, уважно роздивляючись її обличчя. Від цього погляду і тепла його рук, ставало жарко, а в животі з’явилось відчуття невагомості. Саша нахилився та ніжно поцілував її ледь торкаючись губами. Здавалось він пив її дихання. Мія закрила очі й рвучко зітхнула та потяглась до нього. Наступний поцілунок був палким. Він обпікав своєю пристрастю. Змітав всі думки в голові, які ще могли достукатись до здорового глузду. Їй було соромно за себе. Та хотілось, щоб ці поцілунки не припинялись. Вона дійсно з’їхала з глузду, та так солодко їй не було ні з ким. Можливо вона буде шкодувати про це? Та зараз хотілось розчинитись в ньому. Відчувати його скрізь. Відчувати його в собі. І щоб він також розчинився в ній. Сашко цілував її губи, шию, плечі, ніби не міг напитись її запахом, смакуючи його як життєву силу. Його руки сильні та ніжні, гладили та розпалювали її ще більше.

-    Ти зводиш мене з розуму – шепотів він ковзаючи губами по тонкій шиї. Спускаючись до ключиці та стискаючи однією рукою груди дівчини й підтримуючи її за талію, іншою. Вона обхопивши його шию руками, ніжно відповідаючи на його поцілунки, відчувала, скрізь легке плаття, його збудження. Потерлась стегном притискаючись ще більше. В голосі чоловіка почулись низькі, хриплуваті нотки.

-    Ще трохи і я не зможу зупинитись – прошепотів він стискаючи її сильніше.

-    Тоді не зупиняйся – тільки й змогла видихнути Мія.

Збудження поглинало її. Сашко на мить відірвався від неї. Схопив стілець та підпер ним ручку вхідних дверей. Перевірив для надійності. Підбіг до неї, та підхопив на руки. Не перестаючи цілувати, поклав на диван. Одяг полетів на підлогу.

 Вони займались коханням так, ніби не могли насититись один одним. Насолоджувались близькістю, забувши, в цей момент, про весь світ. Солодкі спазми піка насолоди пронизали тіло дівчини наче блискавки. Бачачи, що Мія отримала оргазм, чоловічі рухи стали більш рвучкими. Очі закрились, а з грудей вирвався гортанний рик.

 Після бурхливої пристрасті, розслаблено ніжитись в його обіймах, і відчувати спиною пружне, гаряче тіло було дуже приємно. Він підпирав однією рукою свою голову, а іншою притискав до себе дівчину та ніжно, самими кінчиками пальців, гладив її шкіру. Обводячи кожен вигин стрункого тіла.