Глава 20

-Якби твої ідеї не приносили прибуток, я б на тебе вже образилась. – казала їй Наташа, дивлячись як Мія до пізньої ночі сидить в ноутбуці та щось пише. 
-Я все розумію. Але я стараюсь для вас. – відповідала їй дівчина не відриваючись від екрана.

Нарешті, більш-менш замовлення були виконані. На декілька післясвяткових днів нових замовлень можна було не чекати. І нарешті з'явилась можливість трохи розслабитись. Мія запланувала собі три дні відпочинку після нового року. А потім треба буде знов заглибитись в роботу. Бо далі старий новий рік і день закоханих. А на цей день вже були заплановані деякі романтичні святкування.

В останній день року вони з Наталею, малим Сашком, Світланкою, вона погодилась дивитись за Сашком і заодно заробити грошей ведучи свято в ролі снігурки, і Артемом, приїхали до санаторію заздалегідь. Хоча всю підготовку до святкування Мія перевірила неодноразово, та гадала, що зайвим контроль не буде. Якщо клієнти будуть задоволені, то можна буде розраховувати на тривалий контракт. І на організацію інших святкувань в цьому закладі. Тож Артему вона сказала, що вони туди їдуть більше робити ніж відпочивати. Хоча він і не сперечався. Головне що вони їхали разом. А там він зможе з нею поспілкуватись. 

Наталя, після салону краси, в який записалась заздалегідь, з новою зачіскою і новому гарному костюмі, зі своїми пишними формами виглядала досить спокусливо. Вона їхала насолодитись святом. Сашко, як і всі діти, радів, очікуючи казкову ніч і майбутні подарунки. Світланка, вперше новий рік зустрічала не з батьками, ще й ролі казкової снігуроньки. Тому їй було і весело і лячно водночас. Артем, їхав з надією розпочати нові відносини з Мією. А Мія… Їй хотілось зачинитись десь в далекій кімнаті, залізти під ковдру та розревітися. Всі ці дні вона розробляла, планувала, їздила вквітчати зали, обговорювала з аніматорами всі нюанси їхньої роботи та думала. Думала про того, хто кілька років тому вкрав її серце, а на заміну подарував непосидюче чудо, яке їхало зараз із нею поряд. Вона вмовляла себе, що все вже давно позаду. Треба жити сьогоденням. І можливо вона не добилась би того, що зараз має, залишись вони тоді разом. А серце все одно стискало наче кліщами коли вона згадувала ту новорічну ніч.

 Артем заніс їх речи в кімнату на другому поверсі. Свято відчувалось у всіх куточках санаторію. На вулиці прикрашені святковими гірляндами ялинки, виблискують кольоровими вогниками. Новорічні мелодії налаштовували на святковий лад.