Глава 20

-Якби твої ідеї не приносили прибуток, я б на тебе вже образилась. – казала їй Наташа, дивлячись як Мія до пізньої ночі сидить в ноутбуці та щось пише. 
-Я все розумію. Але я стараюсь для вас. – відповідала їй дівчина не відриваючись від екрана.

Нарешті, більш-менш замовлення були виконані. На декілька післясвяткових днів нових замовлень можна було не чекати. І нарешті з'явилась можливість трохи розслабитись. Мія запланувала собі три дні відпочинку після нового року. А потім треба буде знов заглибитись в роботу. Бо далі старий новий рік і день закоханих. А на цей день вже були заплановані деякі романтичні святкування.

В останній день року вони з Наталею, малим Сашком, Світланкою, вона погодилась дивитись за Сашком і заодно заробити грошей ведучи свято в ролі снігурки, й Артемом, приїхали до санаторію заздалегідь. Хоча всю підготовку до святкування Мія перевірила неодноразово, та гадала, що зайвим контроль не буде. Якщо клієнти будуть задоволені, то можна буде розраховувати на тривалий контракт. Ще й на організацію інших святкувань в цьому закладі. Тож Артему вона сказала, що вони туди їдуть більше робити ніж відпочивати. Хоча він і не сперечався. Головне що вони їхали разом. А там він зможе з нею поспілкуватись. 

Наталя, після салону краси, в який записалась заздалегідь, з новою зачіскою та новому гарному костюмі, зі своїми пишними формами виглядала досить спокусливо. Вона їхала насолодитись святом. Сашко, як всі діти, радів, очікуючи казкову ніч та майбутні подарунки. Світланка, вперше новий рік зустрічала не з батьками, ще й у  ролі казкової снігуроньки. Тому їй було  весело та лячно водночас. Артем, їхав з надією розпочати нові відносини з Мією. А Мія… Їй хотілось зачинитись десь в далекій кімнаті, залізти під ковдру та розревітися. Всі ці дні вона розробляла, планувала, їздила вквітчати зали, обговорювала з аніматорами всі нюанси їхньої роботи та думала. Думала про того, хто кілька років тому вкрав її серце, а на заміну подарував непосидюче чудо, яке їхало зараз із нею поряд. Вона вмовляла себе, що все вже давно позаду. Треба жити сьогоденням. Та можливо, вона не добилась би того, що зараз має, залишись вони тоді разом. А серце все одно стискало наче кліщами коли вона згадувала ту новорічну ніч.

 Артем заніс їх речи в кімнату на другому поверсі. Свято відчувалось у всіх куточках санаторію. На вулиці прикрашені святковими гірляндами ялинки, виблискують кольоровими вогниками. Новорічні мелодії налаштовували на святковий лад.