Глава 17

Роботи перед новорічними святами завжди багато. Мія, затримувалась в офісі допізна. Так і цього вечора. Дзвінок мобільного заставив відірватись від екрана комп’ютера.

-Так Наташа. – Мія потерла рукою втомлені очі.

- Ви з Сашею ще довго на роботі своїй сидіти будете? – роздався голос подруги – Я вже в тебе на квартирі, та готовлю вечерю.

- Так. Ми скоро теж приїдемо.

Мія з посмішкою дивилась як її трирічний син допомагає складати надувні кульки Світланці. Дівчинці, яка була студенткою першого курсу на педагогічному та підроблялась у них. Вони напрочуд гарно ладнали з маленьким Сашком.

- Свєта, вже час збиратись додому – окликнула її Мія – А то я тут сиджу допізна і тебе тримаю.

 Світлана, невеличка, струнка дівчина з густим каштановим волоссям, зав’язаним у високий хвіст і темними шоколадними очима, перестала бавитись із малим.

- Та мені подобається тут – відповіла вона – Ще якби гуртожиток так рано не закривався, я б ще тут побула.

- А поїхали з нами – запропонувала Мія вимикаючи комп’ютер – Наташа вже вечерю готує. Місця вистачає.

-Якщо можна, я залюбки. Мені подобається у вас залишатись. Набагато краще ніж четверо в одній кімнаті. – погодилась дівчина допомагаючи одягати Сашка.

- Так у мене теж майже гуртожиток – розсміялась Мія, натягуючи свою куртку – Наташа в мене практично живе. Їй до роботи від мене ближче. Ми з Сашею, і ти.

-Зате у кожного своя кімната – розсміялась у відповідь Свєта. – Все одно краще.

- Так. Місця всім вистачає. Тільки собаку ніяк завести не можу, бо весь час на роботі.

 Вони вже були вдягнені коли до офісу зайшов Артем.

- Привіт дівчата – весело поздоровкався він.

- І хлопці – вигукнув на його привітання Саша.

- Ну звісно і хлопці. – розсміявся чоловік і протягнув хлопчику руку.

 Той з радістю пожав її.

-Ви вже додому? – він подививсь на Мію.

-Так Артем. Наташа вже дзвонила, чекає на вечерю. – відповіла дівчина.

Свєта, бачила що чоловік хоче щось ще сказати, взяла Сашка за руку.

- Ми підемо поки таксі зловимо – промовила вона виходячи на вулицю з хлопчиком.

Мія з Артемом залишились одні.

- Вже за кілька тижнів новий рік. – почав казати чоловік – Ти вже вирішила де будете святкувати?

Мія опустила очі розглядаючи ключі у своїх руках.

- Напевно з Сашею до батьків поїду – відповіла дівчина продовжуючи вивчати ключі – Там сестра з чоловіком і дітьми зараз живе. От всією сім’єю і зустрінемо.

- Я хотів запропонувати зустріти новий рік разом – він підійшов ближче та взяв із її рук ключі, продовжуючи держати її руку у своїй.

- Вибач Артем. Я поки…

- Не відповідай зараз – перебив він її – Подумай. Ще є час.

- Гаразд – погодилась Мія - Я подумаю.

Вона забрала свою руку з його долоні.

-Я піду. Свєта з Сашком вже в машині чекають. Зачиниш офіс?

-Так. Звісно зачиню. – відповів Артем відпускаючи її.

Розвернувшись, він спостерігав скрізь скло, як вона сідала в машину до Свєти й сина, та поїхала додому. Не спішно обійшов кімнату. Затримався біля стіни зі світлинами. Дивився, згадуючи, як, декілька років тому, вони починали займатись цим бізнесом зовсім невеличкою компанією. Його сюди, колишній Олін бойфренд запросив. Дівчатам потрібна була чоловіча сила. А йому зайві гроші не були зайві. Згадував, як вперше зустрівся поглядом з блакитноокою красунею. Тоді в неї було вже трохи видно невеличкий животик і він думав, що в її особистому житті все добре. Потім вони всі потоваришували й робота стала другою сім’єю. Разом святкували, сперечались, раділи успіхам один одного, та підтримували за потребою. Оля тоді розірвала відносини з його другом. Мія народила Сашка. Як забирали їх із пологового всією компанією, тоді він і дізнався, що в житті цієї дівчини немає чоловіка. Наталя коли розповідала про це, хто батько дитина так і не сказала. Тоді Артем пошкодував вперше, що тримався від дівчини відсторонено. Потім були інші проєкти, замовлення. Він все більше прикипів до своїх колег. Смішно було дивитись як дівчата, розкладаючи по полу листки з конкурсами та планами, стола їм завжди не хватало, повзали, сперечаючись по підлозі. Гарячкували, вигадували щось нове. Потім були сльози Олі та її розбите серце, з приводу розриву з новим залицяльником. Їх жіночі посиденьки в нічному клубі, після яких він розтягував їх по домівках.  Знов новий,  бурхливий роман Олі з Єгором. Їх весільне святкування. Всі ці події застигли на фотографіях, нагадуванням про їхні, такі тісно, переплетені долі. Артем затримав погляд на одному з останніх фото. Вони всією компанією проводжали Олю з чоловіком у весільну подорож. Мія тоді довго розмовляла з клієнтом телефоном, тому на вулицю, де вони фотографувались, вибігла в одному платті. І на фоні інших співробітників, вдягнених в зимовий одяг, виділялась як рожева, літня квітка. Тоді він накинув їй на плечі свою куртку, а вона посміхаючись закуталась в неї. Саме в цей момент він, до нестями, захотів обійняти та зігріти її у своїх обіймах. Та не наважився. Зробив їй гарячого чаю та не відходив поки не випила. А вона сміялась та казала, що він справжній друг.

Артему дуже хотів, щоб вона погодилась зустріти цей новий рік із ним. Це було б символічним початком їх нових відносин. Він сподівався на це, та мав серйозні наміри добиватись прихильності дівчини.

 Мія, їдучі в таксі, замислилась. Вона звісно розуміла навіщо чоловік запропонував їй разом святкувати. Він сподівався на взаємні відносини. Вона глянула на сина. Він так сильно був схожий на свого батька. Теж темне, жорстке волосся зі смішним, непокірним вихором. Такі ж виразні очі. Тільки замість стального погляду, голуба блакить. Хоч, щось від неї. І характер більше її. Цікавий, непосидючий та лагідний. Теж завжди від конфліктів уходить. Хоча характер його батька вона навіть не встигла узнати. А це маленьке, непосидюче нагадування, про новорічне святкування, відбиває всяку охоту до інших чоловіків.