Глава 13

- Як здається - христитись треба – ошелешено дивлячись на неї промовила подруга – Коли ти встигла? Ти перевірялась?

- Ні. В мене просто затримка. І я так подумала – відповіла Мія кліпаючи очима.

- Тоді іди тести купляй і до мене. А я поки з гінекологом домовлюсь, щоб тебе подивились. – насупив брови відповіла Наташа та пішла назад до свого відділення.

Мія стрімголов помчала в аптеку. Благо що бігти було не далеко. Вона знаходилась на першому поверсі лікарні. Купив одразу два теста, на всякий випадок, побігла до туалету. Ці пару хвилин, поки тест покаже результат, показались їй вічністю. Вона подивилась на дві чіткі смужки на одному і другому тесті, не знаючи що тепер робити. Хоча на душі чомусь стало так спокійно, немов вирішилась якась дуже важлива задача. Ось так не знала що робити. Метушилась. Чогось чекала. А потім так бац. І все стало на свої місця. З роздумів її вивів дзвоник мобільного.

-    Ну де ти там ходиш? – роздався роздратований голос Наташі. – Ми тебе чекаємо у двадцятому кабінеті. Мерщій сюди.

Мія відірвавшись від своїх думок поспішила в указаний кабінет.

 Там її вже чекали. Наталя та лікарка. Невисока, пухленька жіночка в білому халаті зустріла Мію стримано. Ніхто сюсюкати з нею не збирався. Лікарка кивнула головою в бік оглядового крісла.

-    За ширмою роздягайся і лягай на огляд – скомандувала вона одягаючи рукавички. – Тільки дівчата, в мене мало часу. Давайте швиденько.

Подивившись дівчину вона вийшла із-за ширми, зняла рукавички, та мовчки сіла за свій стіл і почала щось писати.

Мія вийшла із-за ширми вже одягнутою та примостилась на канапку, на якій вже сиділа її подруга.

-    Ось направлення на аналізи – нарешті повернулась до них лікарка. - Будеш ставати на медичний облік у зв’язку з вагітністю.

Вона посміхнулась глядячи на витягнуті фізіономії двох дівчат.

-    Та не переймайтесь. Вагітність проходить добре. Поздаєш аналізи, обстежишся. Станеш на облік. І десь через сім місяців народиш здорову дитину.

Дівчата переглянулись

-    Так ти що…- почала було Наталя – Так ти тоді з ним…- вона не закінчила свою фразу – Ну ти даєш.

Наталя дивилась то на подругу то на лікарку. А та розуміючи що в дівчат є якась таємниця, не поспішала їх відправляти з кабінету. Посміхалась та слухала.

-    І що ти збираєшся далі робити? – поцікавилась у Мії Наташа.

Та мовчки, все ще перетравлюючи слова лікарки, пожала плечима.

-А що тут робити – відповіла за неї лікарка – Не ти перша. Не ти остання. Родиш та будеш няньчити.

-Так вона його один раз бачила – не могла заспокоїтись Наташа. І навряд чи ще побачить. Може… - вона зам’ялась – Тобі ще навчатися. І хто тебе потім з дитиною візьме?

Посмішка зійшла з обличчя лікарки.

-    Вирішуйте скоріше. В мене черга чекає. - сердито сказала вона – Тільки попереджаю одразу. – вона розвернулась до Мії - Це твоя перша вагітність. А після хірургічного втручання, ніхто не дасть тобі гарантії, що ти зможеш завагітніти знову. 

Вона взяла в руки листи, які кілька хвилин назад заповнювала. 

-Ну що? Вирішила?- строго спитала вона навіть не дивлячись на дівчину.

Мія розгублено дивилася на неї.

-Буду ставати на облік – тихо проговорила вона.

Посмішка знов заграла на обличчі лікарки.

-Ну от і добре – вона поклала листки на стіл та продовжила щось писати. 

– Ось направлення – нарешті вона відклала ручку. – Після того, як здаси аналізи, зайдеш до мене. Я тебе вести буду.

Дівчата покидали кабінет думаючи кожна про своє. Наталя переймалась за подругу. А Мія ще не до кінця усвідомлювала, що тепер її життя докорінно змінилося.