Глава 9

Коли дівчата приїхали на дачний масив до Ріти, то місцева компанія вже встигла і відсвяткувати, і відпочити, і знов почати святкувати вже з дівчатами, які нарешті приїхали. Мії з Олею не терпілось поїхати назад до санаторію, та вони трохи затримались. Трохи затримались коли вивантажували Наташу та пакунки. Ще трохи коли перепрошували перед Рітою і хлопцями, що Мія та Оля мають на деякий час поїхати. І ще трохи коли просили Ріту не ображатись та запевняли, що скоро повернуться. Мія дуже сподівалась, що повернуться вони разом із Сашком. Ще якийсь час пішов на дорогу. Тож коли вони з Олею приїхали назад в санаторій, хлопців вже і слід простив. Ялинка, яка прикрашала двір, ще красувалась яскравим нарядом. Великий зал, в якому вони зустрічали новий рік, хоч і був ще святково убраний, та виглядав пустим, порівно з веселою ніччю. Столи розставлені окремо. Чисто. Прибрано. Тепер він нагадував більше столову. Заглянувши у спорожнілий зал дівчата поспішили до адміністратора. Нічна зміна вже змінилась. Заступила інша зміна. І на всі запитання знайти потрібного чоловіка їм відповідали відмовою. Навіть коли дівчатам удалось зламати серйозність сурової жінки й вона, порушуючи правила, перевірила журнал клієнтів, то вияснити номер телефону Сашка не вдалося. Мія не знала його прізвища. А якщо припустити, що квітки замовляв не він, а хтось із його друзів, то місія зовсім ставала не здійсненною. - Не засмучуйся ти так – бачачи розпач подруги старалась підбадьорити її Оля. – Якщо судилось, то ви ще зустрінетесь. А якщо ні, то може воно і на краще. Ми ж про них взагалі нічого не знаємо. Мія тяжко здихнула. Що було робити? Вона могла тільки погодитись з подругою. Їй залишалось тільки згадувати свою новорічну пригоду. Тож вони вирішили повернутись до Ріти. Все одно Наташу забирати потрібно буде їхати.