Глава 7

-В тебе до мене нікого не було?

Саша, обіймаючи однією рукою, ніжно притискав її спиною до своєї широкої груді. Другою обперся об подушку і підпер голову. Він легенько покусував її оголене плече. І з легкою усмішкою дивився як Мія червоніє та прикриває очі. Вона закусила нижню губу, мабуть, трохи соромилась, та покрутила головою.

  - Тоді я зможу навчити тебе де чому цікавенькому – промуркотів він їй на вушко, та розвернув до себе. Ніжно, ледь торкаючись кінчиками пальців, провів по її щоці, по шиї до ключиці та легенько поцілував.

Мія відчувала і сором, і водночас, якусь невгамовну радість. Можливо цим стосункам і не судилось продовжуватись. Та на душі вона відчувала спокій та довіру до Сашка. Вони кохались поки не заснули в обіймах один одного вже під ранок.

 Мія прокинулась раніше від Сашка. Сонце вже було високо. Рядом, уткнувшись в її плече, спав Саша, чомусь посміхаючись уві сні. Вона виcлизнула із його обіймів та навідавшись у душ, одяглась. Він ще не проснувся. Мія вагалась. Що він подумає про неї коли проснеться? Як триматися з ним зараз? І дівчата, мабуть, сердяться за те що вона пропала нічого їм не пояснивши. Треба їх побачити поки Саша спить. А потім вже поговорити з ним. Дівчина тихенько прослизнула у двері та поспішила знайти подруг. Гублячись як буде їм пояснювати свою тривалу відсутність. Вона спустилась до зали в якій вони зустрічали новий рік. На диво вся компанія так і продовжувала святкувати прийдешнє свято. Тільки склад цієї компанії трохи змінився. За столом сиділо кілька нових хлопців і дівчат.

Наташа побачивши подругу, докірливо похитала головою та прошепотіла Олі щось на вухо. Та помахала Міле рукою.

  -Ну що, поїдемо вже? – спитала Оля коли Мія підійшла до них.

  -Давно вже пора. – відповіла за неї Наташа.

Вона нетерпляче встала та наспіх попрощались із новими знайомими.

Як завжди в таких компаніях обіцяли друг другу зустрітись на святкуванні наступного нового року. І старого року. І на 8 березня. І на всі свята, що заведено святкувати веселими компаніями. Звісно ніхто навіть не збирався виконувати ті обіцянки.

Дівчата давно зібрали свої речи та вже завантажили їх до машини. Мії дуже хотілось повернутись в кімнату в якій вона залишила Сашу. Та було соромно зізнатись подругам чим вони з ним займались в новорічну ніч.

Якось все відбувалося дуже метушливо та швидко. Наташа сердилась, що дівчата зволікали. Ріта дзвонила з тим же докором. Нетвереза компанія перебиваючи один одного старались вмовити їх ще залишитись. Оля вже розігрівала машину. Дівчата під гомін веселої, нетверезої компанії вийшли на вулицю. Сівши в машину і вирушивши в дорогу Мія була мовчазна та літала в мріях. Якийсь час вони їхали мовчки.

  - Щось ви довго балакали. – почала розмову Наташа, повернувшись до Мії.

  - Ви хоч телефонами обмінялись? – запитала Оля та підморгнула Мії в дзеркало заднього виду.

І тут у Мію наче током пробило. Вони навіть не записали номера один одного. Вона з жахом подивилась на подруг. Вони з Сашею йшли за телефоном, а потім… Потім було якось не до телефонів. Їй було соромно признатись подругам, що вона закохалась, як дурепа, з першого погляду в його сірі очі. Здуру піддалася пристрасті та переспала з ним в першу ж ніч знайомства. Мія втупила погляд у вікно навіть не звертаючи уваги на миготіння дерев укритих снігом. Відліковуючи метр за метром, дорогу, яка уводила її від новорічної казки, вона гарячково думала як повернутись. Вони від’їхали вже досить далеко від санаторію, щоб просити Олю зупинитись. Хотілось бігти назад, в обійми того, хто став для неї дуже близьким і дорогим, цієї ночі. Вона, ще відчувала на губах присмак його палких поцілунків. І це ще більше тривожило душу. Зізнатись подругам, що він так і не взяв її контакти та вона хоче повернутись – було соромно. Та забути його – боляче.

  - Я забула записати Сашин номер телефону – нарешті видавила вона з себе, з надією дивлячись на подруг.

Оля збавила швидкість і подивилась в дзеркало заднього виду на розгублену подругу.

  - Так що, їдемо назад?  - Запитала вона.

Мія вагалась.                            

  - А він твій номер взяв? – Наташа обернулась.

  - Теж ні. - з гіркотою в голосі відповіла дівчина.

 - Як би хотів записав би одразу. – серйозно зауважила Наташа. – А так просто гарно провели час. Там у них ще купа дівчат залишилась. Тож за нами сумувати точно не будуть. Забудь, та не рви собі серце. Ти наївна та довірлива. Вони ж в той санаторій з великого міста, розважатись приїздять. От і ми гарно провели час. - Вона повернулась знов на сидінні дивлячись уперед. – Нас вже давно чекають. Ріта дзвонила декілька раз. І Ваня на мене тепер ображений. Тож мені ще з ним треба буде тепер пояснитись.

Мія судомно зглитнула. Серце тривожно стислось. Оля бачачи її стан запропонувала.

  - Ми вже зовсім близько біля дачі Ріти. Давай Наташу зараз завеземо, а самі бистренько назад проїдемось. Я думаю вони ще там будуть. Хлопці гарно випили тож скоро не поїдуть.

Мія вдячно посміхнулась подрузі. В душі затеплилась надія.