Глава 5

  - Ти віриш в новорічні дива? – запитав Сашко

Мія не встигла відповісти.

  - Ось ти де пропажа – роздався зовсім поруч веселий голос Пончика. – А ми гадаємо. Яка снігова королева тебе вкрала?

До Сашка з Мією підійшов веселий хлопчина широко посміхаючись та розглядаючи нову знайому свого друга. Валера з Сергієм йшли слідом за ним. Вони гучно засміялись підтримавши жарт свого товариша.

  - Скоріш снігуронька – поправив їх Сашко і посміхнувсь дівчині.

До них підійшли подруги Мії. Вони познайомились з друзями Саші. Ті запропонували приєднатися всім до їхнього столика. Дівчата погодились. Чоловіки підхопивши невеликий стіл та стільці дівчат, потягнули все до свого столу. Весела, гомінка компанія продовжувала святкувати. Ведучий заводив смішні конкурси та розіграші. Атмосфера свята заповнила залу.

 Мія з Сашком вислизнули на балкон трохи розвіятись та відпочити від галасу та весілля в залі.

- Тобі не холодно? – запитав хлопець прикривши за собою двері балкона.

- Ні. – відповіла дівчина спираючись руками на поруччя, та дивлячись, як пухнасті сніжинки кружляючи, падають на уквітчану ялинку посеред двору. Яка так відрізнялась від інших, вкритих снігом, своїх сестер.

- Хочу, щоб шампанське трохи вивітрилось. Бо голова вже паморочиться.

 Сказала Мія та обернулась. І тут же подалась назад впершись спиною в бильце балкона. Сашко стояв надто близько, пильно дивлячись на неї.

  - А в мене голова і без шампанського паморочиться – тихо сказав він та поклав руки на бильце по обидві сторони від неї. Таким чином захопив її в кільце. Він трохи нахиливсь до неї обдавши лице дівчини теплим диханням.

Пару секунд вони вдивлялись в очі один одного. А потім сірі очі чоловіка ковзнули на її губи. Він нахилився ще ближче. Даючи їй мить на роздум, а потім поцілував. Поцілунок легкий як хмаринка. М’який та невагомий. Він обпалив губи дівчини. Щоки палахнули багряним рум’янцем, а по тілу, наче хвилею, прокотилося приємне тепло. Вона не відштовхнула. Дивилась широко відкритими очима на мовчазне запитання хлопця. Він ніжно обійняв її та поцілував знов.

  - Вибач, я не втримався – він сховав в її волоссі винувату посмішку.

  - Я теж не мала цього робити - Мія, ніяковіла в його обіймах.

Соромилась та одночасно в них було так затишно, що переривати їх зовсім не хотілось. Так вони й стояли обіймаючись та дивлячись на сніг що падає. А потім знов були веселі танці біля ялинки. Конкурси та дзвін наповнених келихів. Навіть глибока ніч не повністю розігнала веселу компанію. Багато гостей вже розійшлись та самі стійкі ще танцювали біля ялинки та сиділи за столами.