Глава 3

Сашко з хлопцями вже познайомились на вечірці з кількома дівчатами. Та здвинувши два столи до купи, вони разом весело проводили час, розважаючи нових знайомих. До нового року залишалось менше ніж хвилин десять, коли з бокового входу до зали, внесли ще один невеликий стіл. Трійка дівчат в джинсах та простих светрах поспіхом, допомагаючи офіціанткам, сервірували його. Накрили скатертиною, поставили столові наряддя і блюда з їжею. Повсякденно одягнені дівчата різко відрізнялись від решти святково вбраних гостей. Але це їх схоже зовсім не бентежило. Вони сіли за наспіх приготовлений стіл та сміючись і оглядаючи присутніх, стали відкорковувати пляшку шампанського.

Що побудило Сашу встати із-за свого столу та поспішити на допомогу дівчатам, він і сам не зрозумів. Чи то, що в них ніяк не виходило її відкоркувати? Чи дзвінкий дівочий сміх? Чи трохи кирпатий ніс  та спадаючи на плечі світлими локонами волосся незнайомки? А може сині очі в яких він потонув, підійшовши та взявши з її рук пляшку.

- Давайте я допоможу. – запропонував він беручи шампанське з рук дівчини та дивлячись на неї.

Від несподіванки очі дівчини трохи розширились.

- Ось і помічник - радісно вигукнула висока, світловолоса, повненька дівчина, яка сиділа поруч з чарівною незнайомкою, грайливо глянувши на хлопця.

А синьоока снігуронька, мило посміхнувшись, сіла на свій стілець, дозволивши чоловіку розбиратись із пляшкою грайливого вина.

Сашко розумів, що для того, щоб познайомитись та справити про себе гарне враження, треба приділити увагу всім трьом дівчатам. Та дивитись хотілось тільки на синьооку красуню.

Її білий светр з блакитними сніговичками додавав їй грайливого, сніжного образу. Наповнивши бокали дівчат шампанським він побачив стільці, які стояли, на всяк випадок, вздовж стіни. Присунувши один з них, він без запрошення всівся за стіл дівчат.

- О, - здивовано вигукнула висока дівчина – а я думала, що офіціанти будуть тільки обслуговувати нас, а не за столом сидіти.

- Я згоден обслуговувати ваш стіл цілу ніч – засміявся на її зауваження Саша – тільки з умовою, що інших ви за нього не пустите. Я, звісно, перепрошую. Та за моїм столом вже немає місця – схитрив він – тож дозвольте, в новорічну ніч, сидіти в вашій приємній компанії. А не сидіти сумуючи, одному під ялинкою.

- Не думаю, що тобі довелося б довго сидіти одному. – засміялась дівчина з рудим волоссям

-  Я обіцяю, – він театрально притиснув  руку до грудей – відкорковувати шампанське та слідкувати за наповненням ваших бокалів неусипно. – продовжував шуткувати Сашко – Нумо знайомитись. Мене, до речі, Олександром звуть. А хто ви мила дівчино?

Він протягнув руку синьоокій дівчині.

- А я твоя новорічна мрія – дзвінко засміявшись відповіла вона.

Сашко посміхнувся у відповідь продовжуючи тримати руку.

 - Мія

Вона доторкнулась до його пальців та грайливо потисла самі кінчики. Сашкові захотілось перехопити її іншою рукою та притягнути до себе. Натомість він перевів погляд на інших дівчат, щоб познайомитись і з ними також. Подруг снігуроньки звали Наташа та Оля. За жартами й розмовами не помітили як ведучий запропонував підняти бокали за прийдешній новий рік.