Глава1

Зустрічати новий рік веселою компанією в санаторії, посеред хвойного лісу, запропонував хтось із друзів. Кому саме спала на думку така геніальна ідея, ніхто не запам’ятав. Але, ця ідея, чомусь, всім сподобалась. І четверо друзів погодились поїхати туди, та в незвичній для них атмосфері, зустріти новий рік.
В рекламі, санаторій обіцяв: багаті столи, яскраву новорічну програму та незабутні враження. До всього того додавалась святкова ялинка прямо на подвір’ї, як незмінний атрибут новорічного свята. Санаторій був невеликим, призначався лише для оздоровлення. Та в ці, новорічні свята, він трохи змінив своє призначення. Тепер на всіх рекламних сайтах красувалось яскраве оголошення про цікавий новорічний відпочинок в санаторії з домішкою лікувального ефекту. Таким чином, адміністрація вирішила урізноманітнити враження для відвідувачів. А заразом і рекламу собі зробити.
Тож погодившись на всі ці спокуси, молоді люди купили запрошення, та забронювали кімнати. Щоб була можливість відпочити після гарно, як вони сподівались, ночі. На менше не погодилися б. Посеред зимового лісу та, як вони розраховували, з гарненькими дівчатами. 
Хлопці, сміючись, загадували, яким вийде це свято. Як виявилось, не одні вони були такі передбачувані. Багато хто ще забронювали, заздалегідь кімнати, щоб не їхати з ранку, з хмільною головою. Тому вільних місць в санаторії майже не залишилось. 
Настав передсвятковий день. І четвірка друзів, святково одягнувшись, щоб своїм видом, вибити здоровий глузд з гарненьких голівок місцевих дівчат, відправились в санаторій, на зустріч новим враженням. На всякий випадок трохи підготувались. Запаслись міцними напоями. Якщо святкова програма їм не сподобається, щоб мати змогу влаштувати свято самі собі.
Їхали в машині з гарним настроєм та передчуттям нових вражень.
Санаторій зустрів друзів яскравими кольоровими вогнями та гарною святковою ялинкою, яка височіла посеред двору. Вони зупинились на стоянці та повиходили з машини. Свіже зимове повітря, колючим подихом наповнило легені. Подвір’я яскраво підсвічувалось. Ненав'язливо лунали різдвяні мелодії.
- А тут гарно – потягнувшись, щоб розім’яти тіло після довгого сидіння, сказав Сашко та підморгнув друзям.
Статний, темноволосий молодик з непокірним вихором на потилиці та пронизливими сірими очима, високого зросту та гарно складеним, тренованим тілом. Він хлопнув по плечу одного зі своїх товаришів який не спішно підійшов до нього.
- Ну що, готовий до пригод? – спитав той
Сашко посміхнувся. Його приятельзі світлим, русявим волоссям, був трохи менший за нього на зріст, однак набагато ширший в об’ємі талії. За що друзі, жартома, прозвали його «пончиком».
Два інших вже перекидались сніжками, бавлячись.
- Сергій, Валера ходімо зареєструємось. Потім підемо бавитись усі разом. – махнув їм рукою Сашко та направився до будівлі шукати адміністратора.
Два хлопці зі світлим волоссям, сміючись, та продовжуючи кидати один в одного сніжками, пішли за своїми товаришами.
Зареєструвалися швидко, бо приїхали ще зарано і було не так багато людей. Гості санаторію, нарядно вдягнені, ходили здебільш парами, або не великими компаніями, та розглядали святкове убрання залів, і фотографувались в організованих фотозонах.
Хлопці покидали речі в наданих їм кімнатах, і теж пішли обстежувати нові території, та розглядати гостей, що вже приїхали. 
Ближче до вечора запрошених ставало більше. Люди весело сміялися, фотографувались та приглядались один до одного. Все ж цього вечора всі будуть святкувати в одному залі. Хтось уже почав знайомитись із сусідами по столиках. А хтось іще соромився і тримався своєї компанії. Хлопці вже придивилися і собі кілька симпатичних дівчат з якими хотіли познайомитись та поспілкуватись ближченько. Молоді дівчата теж погляділи на симпатичних молодиків.
Організатори свята відповідально поставились до своїх прямих обов’язків – організації веселого свята. Тому і жіночої статі й представників сильної половини людства було майже порівну. Вечір обіцяв бути цікавим. Двері в головний зал досі були закриті. І за ними чулись звуки останніх приготувань до свята та спокусливі запахи святкового столу. В залі для очікування, трохи меншому, та теж гарно вбраному, грала новорічна мелодія та стояли маленькі столики з холодними закусками, фруктами та бокалами наповненими шампанським.
Сашко з Валерою стояли біля одного з них та дегустували запропонований напій.
- Ось, хочу познайомити вас з Оленкою та Вітою. - роздався веселий голос Пончика позаду них.
Сергій, їх четвертий товариш десь подівся. Мабуть, теж вирушив попитати щастя в нових знайомствах з красунями. А красунь було сьогодні… ммм. Прямо очі розбігались. Всі в вечірніх нарядах з зачісками та майстерним макіяжем. Ось з двома із цих красунь і пощастило вже познайомитись, Пончику. Зі своєю, завжди усміхненою, фізіономією та пухкенькою статурою, він викликав довіру у дівчат. Чим завжди й користувався. Тому легко знайомився з ними.
- Так, Пончик знов виграв у Сергія – прошепотів Валера Сашкові, повертаючись до них обличчям.
- Ніхто і не сумнівався. - так же тихо відповів той, теж повертаючись до прийдешніх та привітно посміхнувся.

Пончик з Сергієм завжди жартома змагалися, хто бистріше познайомиться з дівчатами. 
Молодики привітно посміхнулись новим знайомим. Зав’язалася невимушена бесіда.

Вітаю любий читачу. Сподіваюсь ці герої зацікавлять вас своєю історією. Буду рада якщо додасте книгу до бібліотеки та поставите зірочку. Окрема подяка за коментарі.